Самість у просторі лімінальності: до обгрунтування трансформативних стратегій вищої освіти

Abstract

Трансформативні стратегії розвитку вищої освіти, артикульовані в переліку ключових освітніх компетентностей ХХІ століття міжнародними організаціями різного рівня, пов’язані з процесами становлення і трансформації індивідів як цілісних суб’єктів пізнання і дії в межах комунікативних стратегій формування глобального громадянського суспільства. Реалізація трансформативних стратегій вищої освіти в змістовному аспекті вимагає інтер- і трансдисциплінарних методологій дослідження процесу трансформативного навчання дорослих, спрямованого на розвиток «цілісної людини», а не тільки його раціонально-когнітивних складових. В рамках такого холістичного підходу постають питання про природу трансформативних змін основних онто-антропологічних складових освітнього процесу в контексті епохи переходу, а саме становлення глобального транскультурного громадянського суспільства. З метою прояснення особливостей таких трансформацій розглядається динаміка феноменів і концептів ідентичності і самості на тлі зміни концептуального ландшафту культури. Аналізуються різні дисциплінарні і трансдисциплінарні підходи до їх визначення і обґрунтовується релевантність концептів множинної ідентичності як відкритого перманентного процесу ідентифікації та трансверсальної самості як процесуально-діалогової єдності відмінностей у просторі лімінальності на глобальному та індивідуальному рівнях.

Трансформативные стратегии развития высшего образования, очерченные в перечне ключевых образовательных компетентностей XXI века международными организациями различного уровня, связаны с процессами становления и трансформации индивидов как целостных субъектов познания и действия в рамках коммуникативных стратегий формирования глобального гражданского общества. Реализация трансформативных стратегий образования в содержательном аспекте требует интер- и трансдисциплинарных методологий исследования процесса трансформативного обучения взрослых, направленного на развитие «целостного чело-века», а не только его рационально-когнитивных аспектов. В рамках такого холистического подхода возникают вопросы о природе трансформативных изменений основных онто- антропологических составляющих образовательного процесса в контексте эпохи перехода, а имен-но становления глобального транскультурного гражданского общества. С целью прояснения особенностей таких трансформаций рассматривается динамика феноменов и концептов идентичности и самости на фоне изменения концептуального ландшафта культуры. Анализируются различные дисциплинарные и трансдисциплинарных подходы к их определению и обосновывается релевантность концептов множественной идентичности (как открытого перманентного процесса идентификации) и трансверсальной самости(как процессуально-диалогового единства различий) в пространстве лиминальности на глобальном и индивидуальном уровнях.

Transformative strategies for the development of higher education, pointed out in the list of key educational competencies of the 21st century by international organizations of various levels, are associated with the processes of becoming and transformation of individuals as integral subjects of cognition and action within the framework of communicative strategies for the formation of a global civil society. The implementation of transformative educational strategies in a meaningful aspect requires inter- and transdisciplinary methodologies to research the process of transformative adult learning aimed at developing an “integral person”, and not just its rational-cognitive aspects. Within this holistic approach, questions arise about the nature of the transformative changes in the basic ontological and anthropological components of the educational process in the context of the transition epoch, namely, the becoming a global transcultural civil society. In order to clarify the features of such transformations, the dynamics of the phenomena and concepts of identity and self is examined in terms of a change in the conceptual landscape of culture. Various disciplinary and transdisciplinary approaches to their definition are analyzed. The relevance of the concepts of multiple identity (as an open permanent identification process) and the transversal self (as a process-dialogue unity of differences) in the liminal space at the global and individual levels are substantiated.