Педагогічна характеристика учня: явище vs феномен

Abstract

На підставі аналізу та зіставлення понять «явище» і «феномен» у філософії та педагогіці обґрунтовано педагогічну характеристику як феномен, який відрізняється від явища рефлексією, аналізом, узагальненнями, висновками. Аргументовано, що феномен у педагогіці – це явище, яке: 1) має власну історію, 2) є чітко визначеним, 3) його існування має вплив на суб’єктів педагогіч-ного процесу і на розвиток педагогічної науки. Доведено, що проблема педагогічної характеристики розроблялася провідними вітчизняними педагогами і психологами середини ХІХ – другої половини ХХ ст. Акцентовано, що педагогічна характеристика використовується в навчально-виховному процесі з початку ХХ ст. й до сьогодні. Зроблено висновки, що як і кожен науковий феномен, педагогічна характеристика підлягає операціоналізації та цілісному дослідженню з чітким визначенням предмета, об’єкта, хронологічних меж, проведенням історіографічного пошуку, висвітленням внеску вчених – педагогів і психологів – у його розроблення, всебічним аналізом структури, змісту та застосування характеристики у навчальних закладах у різні історичні періоди. Подано авторське визначення педагогічної характеристики як феномена, що виник у другій половині ХІХ ст. і надалі теоретично і методично розроблявся педагогами і психологами О. Лазурським, С. Рубінштейном, Б. Баєвим, В. Сухомлинським та ін.; являє собою вид тексту, в якому обґрунтовуються оцінні судження про учня; має структуру тексту-міркування, де в тезах відзначаються якості характеру, особливості особистості учня, аргументами є конкретні факти життя, поведін-ки учня, здобуті в результаті тривалого систематичного вивчення школяра шляхом спостереження та спеціальних досліджень, а висновком – педагогічні рекомендації, поради щодо подальшої роботи з учнем.

На основании анализа и сопоставления понятий «явление» и «феномен» в философии и педагогике обосновано педагогическую характеристику как феномен, который отличается от явления рефлексией, анализом, обобщениями, выводами. Аргументировано, что феномен в педагогике – это явление, которое: 1) имеет свою историю, 2) четко определено, и 3) его существование влияет на субъектов педагогического процесса и на развитие педагогической науки. Доказано, что проблема педагогической характеристики разрабатывалась ведущими отечественными педагогами и психологами середины XIX – второй половины ХХ в. Акцентировано, что педагогическая характеристика используется в учебно-воспитательном процессе с начала ХХ в. до сегодняшнего дня. Сделаны выводы, что как и каждый научный феномен, педагогическая характеристика подлежит операционализации и целостному исследованию с четким определением предмета, объекта, хронологических границ, проведением историографического поиска, освещением вклада ученых – педагогов и психологов – в его разработку, всесторонним анализом структуры, содержания и применения характеристики в учебных заведениях в разные исторические периоды. Представлено авторское определение педагогической характеристики как феномена, возникшего во второй половине XIX в. и в дальнейшем теоретически и методически разрабатывавшегося педагогами и психологами А. Лазурским, С. Рубинштейном, Б. Баевым, В. Сухомлинским и др., представляет собой вид текста, в котором обосновываются оценочные суждения об ученике, имеет структуру текста-рассуждения, где в тезисах отмечаются качества характера, особенности личности ученика, аргументами являются конкретные факты жизни, поведения ученика, полученные в результате длительного систематического изучения школьника путем наблюдения и специальных исследований, а выводом – педагогические рекомендации, советы по дальнейшей работе с учеником.

Based on the analysis and comparison of the concepts «occurrence» and «phenomenon» in philosophy and pedagogy, the pedagogical profile is substantiated as a phenomenon that differs from occurrence by comprehension, analysis, generalizations, and conclusions. It has been substantiated that the phenomenon in pedagogy is an occurrence that: 1) has its own history, 2) is clearly defined, and 3) its existence has an impact on the subjects of the pedagogical process and the development of pedagogical science. It has been proved that the problem of pedagogical characteristics was developed by the leading domestic educators and psychologists of the middle of the XIX — the second half of the XX century. It has been emphasized that the pedagogical profile has been used in the educational process since the beginning of the twentieth century. It has been concluded that, like every scientific pedagogical phenomenon, the pedagogical profile is subject to operationalization and a holistic study with the definition of the subject, object, chronological boundaries, carrying out of the historic and graphical search, coverage of the contribution of scientists — teachers and psychologists — in its development, a comprehensive analysis of the structure, content and the use of characteristics in educational institutions in different historical periods. The author’s definition of pedagogical profiles as a phenomenon that appeared in the second half of the nineteenth century and was further developed theoretically and methodically by teachers and psychologists O. Lazursky, S. Rubinstein, B. Baev, V. Sukhomlinsky, and others; it is a kind of text in which the value judgements about a pupil are substantiated; it has a structure of the text-reasoning, in which the traits of character and the personality of the pupil are indicated, the arguments are concrete facts of life, the behavior of the pupil, obtained as a result of a long systematic study of the pupil through observation and special research, and the conclusion — pedagogical recommendations, advice on further work with the pupil.