У статті представлено критичний аналіз запропонованої Р. Мєрінгом концептуалізації філософської педагогіки, що ґрунтується на засадах німецької класичної філософії та філософії освіти Гумбольдта, на тлі яких розглядаються організаційні та змістовні зміни в освіті, що відбуваються в індустріальних і постіндустріальних соціокультурних контекстах, а також з’ясовуються причина та логіка таких змін. На матеріалі злету та занепаду філософської педагогіки демонструються переваги міждисциплінарного підходу у дослідженнях її проблемного поля. Пропонується реконструкція філософської педагогіки періоду становлення і розвитку індустріального суспільства, де виділяються ідеалістична парадигма (Гумбольдт-Гегель-Шпрангер) з притаманним їй інституалізмом та її антипод – критична антиінституалістська парадигма (Ніцше-Адорно-Фуко), які співіснують на комплементарних засадах. Порівнюються концепції політичного виховання в рамкових умовах національної держави та у глобалізаційних контекстах, коли відбувається послаблення національної держави і руйнуються приналежні до неї форми солідарності, але відбувається піднесення індивіда та його свободи. Евристична метафора «винахід свободи» розкриває особливості політичного виміру філософської педагогіки, негативні та позитивні наслідки залучення політики до її проблемного поля. Констатується дисфункціональність держави у надскладних суспільствах, яка компенсується через її надмірне втручання в освітні реформи. Політичні і педагогічні ідеї переслідують різні цілі, вони існують у різних констеляціях і потребуються взаємоузгодження з метою запобігання системних ризиків у процесі реформування освітніх інституцій. Педагогічний конструкт свободи передбачає автономію освітніх інституцій та незалежність індивіда, яка зникає у процесі його перетворення на громадянина вікіпедії.
В статье представлен критический анализ предложенной Р. Мерингом концептуализации философской педагогики, основанной на фундаменте немецкой классической философии и гумбольдтианской философии образования, на фоне которых рассматриваются организационные и содержательные изменения в образовании, происходящие в индустриальных и постиндустриальных социокультурных контекстах, а также выясняются причины и логика таких изменений. На материалах взлета и падения философской педагогики показаны преимущества междисциплинарного подхода в исследовании ее проблемного поля. Предлагается реконструкция философской педагогики периода становления и развития индустриального общества, где выделяется идеалистическая парадигма (Гумбольдт-Гегель-Шпрангер) с присущим ей институализмом и ее антипод - критическая парадигма, направленная против институализма (Ницше-Адорно-Фуко), обе они сосуществуют на принципах комплементарности. Сравниваются концепции политического воспитания в рамочных условиях национального государства и в контекстах глобализации, когда происходит ослабление национального государства и разрушаются присущие ему формы солидарности, но происходит подъем индивида и его свободы. Эвристическая метафора «изобретение свободы» раскрывает специфику политического измерения философской педагогики, а также негативные и положительные последствия присутствия политики в ее проблемном поле. Констатируется дисфункциональность государства в сверхсложных социальных системах, что компенсируется его вмешательством в реформы образования. Политические и педагогические идеи преследуют разные цели, существуют в разных констелляциях и нуждаются в согласовании, необходимом для предупреждения системных рисков в процессе институциональных реформ в сфере образования. Педагогический конструкт свободы предусматривает автономию институтов образования и независимость индивида, которая исчезает в процессе превращения его в
«гражданина википедии».
The article proposes the critical analyses of the P. Mehring conception of philosophical pedagogy founded on the German idealism and Humboldt’s philosophy of education. Transformations of the philosophical pedagogy are considering on the background of organizing changes in the education in the industrial and postindustrial contexts with regard to its meaning, logics and causes. The advantages of the interdisciplinary approach are proving on the problem field of the philosophical pedagogy in times of its rising and falls.The restoration of philosophical pedagogy of the early and developed industrialism is proposing with its idealistic and institutional paradigm (Humboldt-Hegel-Spranger) and the alternative one – the critical anti-institutionalism (Nietzsche -Adorno-Foucault), The heuristic metaphor of the invention of freedom shows on the political engagement of philosophical pedagogy what has both the negative and positive aspects. Some political pathologies of the state in the early post-industrial societies need pedagogical treating. That is why the revival perspective of philosophical pedagogy is inquiring. For this case some actual ideas of W. von Humboldt and its transformations are used to show the risks and dangerous of educational reforms in the post-industrial contexts. The Kantian and Hegelian transformations are researching with the aim to show different tendencies of the development of education in philosophical reflections of pedagogical issues with political consequences regarding as possible paradigmatic changes which can exist as complementary ones. The coherence of political and pedagogical ideas can exist in different constellations pursuing different purposes. The pedagogical construct of freedom as autonomy was often used in the political programs and political decisions, but the political reason is also an important factor for the transformations of contemporary educational systems and practices. The pedagogical construct of freedom foresees the autonomy of educational institutions and independency of individual which cal be lost by his transforming to a Wikipedia-citizen.
