Мовні норми у всіх своїх різновидах мають соціальний характер. Варіантність мовних
норм пояснюється як тимчасовим чинником, так і соціальними умовами. Кожна держава
оберігає літературну норму і захищає її через загальноосвітню школу, вищі навчальні заклади. Оскільки, учити рідній мові всіх жителів держави – головне соціальне завдання, від якого залежить підготовка майбутнього інтелектуального потенціалу держави.
Linguistic norms in all the varieties have social character. The variant of linguistic norms is explained by both a temporal factor and social terms. Every state guards a literary norm and protects it through general school higher educational establishments. As, to teach to the mother tongue all habitants of the state is above all social task which preparation of future intellectual potential of the state depends on.