Analysis of approaches to the "individual self-saving" concept in psychological and pedagogical literature

Abstract

The article presents the results of the analysis of approaches to individual self-saving. It is emphasized that in analyzing the self-saving phenomenon it is necessary to understand how the term directly explains this phenomenon means. The study of reference literature in this direction has shown that this notion has no clear definition. This is a general term that denotes behaviour models aimed at increasing the chances of survival. A number of sources call it the desire to save their lives or attained a standard of living and activity, “fasten” at the “heights” taken. Some scientists associate it with the health of the individual, others, touching one way or another on this issue, generally, avoid a specific definition of self-preservation of the individual. Based on analyzed literary sources, it has been emphasized that self-saving is based on the corresponding instinct and is manifested in behaviour, which is called self-saving. Self-saving personality behaviour acts as an integral part of a complex socio-demographic aggregate, which includes a society that regulates its social institutions of marriage and family; the economic, political, and ecological state in the country, which affects the birth of children and their health; the cultural level of personality, on which depends the level of development of the future member of society and its place in it, etc. Despite the fact that these factors operate in close connection with each other, we can distinguish the following among them: psychological (the unrepeatable combination of personal characteristics, temperament, the strength of emotional-volitional characteristics of each individual, including those that are directly connected with self-saving); biological (the natural desire to preserve its organism, which is based on instincts and is provided by certain uncontrolled consciousness functions of the organism); socio-demographic (the ability of society to influence the life of each member, depending on their level of development, and the desire to create a family and leave the descendants to continue the existence of society); intellectual-applied (knowledge and skills of the individual on self-saving, experience of their use); medical (human qualities, directly related to the care of their own health and carrying out actions for its restoration); economic (level of financial support, which affects the possibility of taking certain measures for self-saving and providing appropriate living conditions); ecological (the environment condition, on which individual's life expectancy and health level depend on); moral (cultural, religious, value aspects of human life that are connected with categories of life and death).

У статті представлені результати аналізу підходів до самозбереження індивіда. Наголошено, що під час аналізу феномена самозбереження необхідно зрозуміти, що означає термін, котрий безпосередньо пояснює це явище. Дослідження довідкової літератури в цьому напрямі показало, що зазначене поняття не має чіткого визначення, це загальний термін, який позначає моделі поведінки, направлені на збільшення шансів виживання організму, низка джерел називає його прагненням зберегти своє життя або досягнутий рівень життя та діяльності, “закріпитися” на взятих “висотах”, деякі науковці пов’язують його зі здоров’ям індивіда, інші, торкаючись тим чи іншим чином даної проблематики, взагалі уникають конкретного визначення самозбереження індивіда. Спираючись на проаналізовані літературні джерела, наголошено, що самозбереження засновується на відповідному інстинкті та виявляється в поведінці, яку називають самозберігаючою. Самозберігаюча поведінка особистості виступає складовою частиною складного соціально-демографічного комплексу, що включає в себе суспільство, яке регулює його соціальними інститутами шлюбу та сім’ї, економічний, політичний, екологічний стан у державі, котрий впливає на народження дітей та рівень їх здоров’я, культурний рівень особистості, від якого залежить рівень розвитку майбутнього члена суспільства та його місце у ньому тощо. Незважаючи на те, що ці фактори функціонують у тісному зв’язку один з одним, серед них можна виділити такі: психологічні (неповторюване поєднання особистих рис характеру, темперамент, силу емоційно-вольових характеристик кожного індивіда; в тому числі й тих, що безпосередньо стосуються самозбереження); біологічні (природнє прагнення зберегти свій організм, яке засновується на інстинктах та забезпечується певними непідвладними свідомості функціями організму); соціально-демографічні (здатність суспільства залежно від рівня свого розвитку впливати на життя кожного свого члену та бажання створити сім’ю і залишити нащадків, щоб продовжити існування суспільства); інтелектуально-прикладні (знання та навички індивіда по самозбереженню, досвід їх використання); медичні (якості людини, безпосередньо пов’язані з піклуванням про рівень власного здоров’я та проведення дій щодо його відновлення); економічні (рівень фінансового забезпечення, який впливає на можливість вживати певних заходів по самозбереженню та забезпечувати відповідні умови життя); екологічні (стан навколишнього середовища, від якого залежить тривалість життя та рівень здоров’я індивіда); моральні (культурні, релігійні, ціннісні аспекти життя людини, що так чи інакше пов’язані з категоріями життя та смерті).