Зміст формування когнітивного компоненту іншомовної міжкультурної комунікативної компетентності

Abstract

Статтю присвячено проблемі визначення змісту навчання іншомовної міжкультурної комунікативної компетентності, що розглядається як трикомпонентна структурна модель, до складу якої входять когнітивний, соціально-процесуальний і перцептивно-психологічний компоненти. Сформульовано практичну мету навчання іноземної мови майбутніх філологів, на основі чого зроблений висновок про необхідність уточнення і виокремлення предметного і процесуального аспектів змісту навчання когнітивного компоненту, до якого входять мовна і лінгвосоціокультурна компетентності. Предметний аспект змісту навчання іншомовної міжкультурної комунікативної компетентності майбутніх філологів складає мовний матеріал (такі предметні знання: фонетичні, лексичні, граматичні) і лінгвосоціокультурний матеріал (соціолінгвістичні, соціокультурні, соціальні знання), а процесуальний – навички оперування мовним і лінгвосоціокультурним матеріалом, вправи для їх формування і процедурні знання. Зроблено висновок, що опанування фонетичного, граматичного і лексичного матеріалу слугує основою для знайомства з лінгвістичною картиною світу, притаманною культурі країни, мову якої вивчають студенти. Формування навички оперування мовним матеріалом є основою для розвитку мовленнєвих вмінь. Оволодіння соціолінгвістичним, соціокультурним і соціальним матеріалом є ключем до розкриття глибинного розуміння особливостей і відмінностей між рідною та чужою культурами, ознайомлення з національно-культурною специфікою, стандартами, правилами і нормами спілкування. Формування навичок оперування лінгвосоціокультурним матеріалом допоможе майбутнім філологам усвідомити нерозривність зв’язків між мовою і культурою, підготуватися до контактів з представниками чужих культур, розуміти і адекватно інтерпретувати автентичні тексти, здійснювати успішну міжкультурну комунікацію.

The article is dedicated to the problem of defining the syllabus of foreign-language intercultural communicative competence that is viewed as three-component structural model consisting of cognitive unit, social-procedural unit and perceptive-psychological unit. The practical aim of teaching foreign languages to future philologists is specified. This led to necessity to detail and distinguish linguistic (subject) and experiential (procedural) aspects of cognitive unit that comprises linguistic and lingua-socio-cultural competences. The subject aspect of foreign-language intercultural communicative competence of future philologists includes linguistic material (knowledge of phonetics, vocabulary and grammar) as well as lingua-socio-cultural material (sociolinguistic, sociocultural and social knowledge). Procedural aspect embraces skills in demonstrating the linguistic and lingua-socio-cultural knowledge and procedural knowledge. It was concluded that gaining and improving phonetic, grammar and vocabulary knowledge is fundamental for learning about linguistic world-image of a foreign country. Developing skills to use linguistic material is a starting point for improving language skills. Acquiring sociolinguistic, sociocultural and social knowledge is a key factor in understanding peculiarities and differences between native and foreign cultures, specific character of various nationalities, communication standards and norms. The skills of using this knowledge will help future philologists to be aware of the indissoluble link between language and culture, get ready for contacts with foreign cultures representatives, understand and interpret authentic texts appropriately and facilitate effective intercultural communication.