У статті проаналізовано значення традицій та інновацій у становленні й розвитку виховних систем закладів загальної середньої освіти в сучасних умовах. Мета статті полягає у визначенні й аналізі впливу традицій та інновацій на розвиток виховних систем закладів загальної середньої освіти.
Висвітлено сутність понять «традиція», «інновація»; інноваційний потенціал виховної системи трактується як
здатність «сприймати» та реалізовувати інновації на рівні виховних нововведень загалом і щодо конкретної інновації.
Виховна система школи інтерпретується як комплекс взаємопов’язаних і взаємовизначених основних компонентів
(цілей, заради яких система створюється; учнів як суб’єктів спільної діяльності; освоєного ними середовища; взаємин,
що виникають між учасниками діяльності; управління; самоуправління), що забезпечує розвиток і самореалізацію особистості в процесі її функціонування. Наголошується, що визначальне значення в упровадженні інновацій належить учасникам системи (учнівський і педагогічний колективи); провідну роль відіграє інноваційність середовища, особливості управлінської та самоуправлінської діяльності. Зроблено висновки, що феномен виховної системи школи є складним і багатогранним явищем; гуманістична спрямованість системи та відповідність інновацій і традицій інтересам учня уможливлюють розв’язання проблеми розвитку особистості.
Матеріали дослідження можуть бути використані в процесі створення й розвитку виховної системи школи. До перспективних напрямів дослідження цієї проблеми належить, зокрема, вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду впровадження інновацій у виховну систему й перетворення найоптимальніших із них у традиції.
The article analyzes the importance of traditions and innovations in the formation and development of educational systems of general secondary education institutions in modern conditions.
The purpose of this article is to identify and analyze the impact of traditions and innovations on the development of educational systems of general secondary education institutions. In the article highlights the essence of the concept «tradition», «innovation», the innovation potential of the educational system is interpreted as the ability to «perceive» and to innovate at the level of educational innovations in general and in relation to a specific innovation. The educational system of school is interpreted as a complex of interrelated and mutually determined main components (the goals for which the system is created; the pupils as the subjects of this activity; the environment they familiarized themselves with; relationships that occur between the participants of the activity; management, self-government) that ensures development, and self-realization of personality during the process of its functioning. The article emphasizes that the decisive role in the implementation of innovations belongs to the participants of the system (students and pedagogical teams); the leading role is played by the innovativeness of the environment, especially management and self-management activities. It is concluded that the phenomenon of the school’s educational system is a complex and multifaceted phenomenon; the humanistic orientation of the system and the conformity of innovation and tradition to the interests of the pupil’s make it possible to solve the problem of personal development. The research materials can be used in the process of school educational system creating and development.
The perspective directions of research of this problem include, in particular, the study of domestic and foreign experience of innovations in the educational system and the transformation of the most optimal ones in the tradition.
