The relevance of the proposed study arose from the necessity to define the correlation between the morphologic and syntactic categories of the verb; disclose the functional characteristics of this part of speech that defines the structure of the sentence, the implementation of word formation intentions of the word and construction of the text as an integral unit of the communicative syntax. The article observes the major types of predicates, existing in Modern Greek. The author has coined the lexical content, morphological arrangement as well as the syntactic behavior of objective syntaxemes. At the semantic and syntactic level, the objective syntaxemes hold the position of right-sided strongly controlled member of the sentence. Prototype objective syntaxeme is the causative with a categorical seme expressing motivation of occurrence of the signs of substances. In Modern Greek, causative verbs are represented by the verbs of one lexeme; the verbs of different lexemes; the verbs created using word-formation instruments. Causatives represented by the verbs of one lexeme are interpreted by author as verbs with the variable valence. Verbs with the variable valence include those in which the morphological form itself creates the transitive and intransitive constructions without changing its voice affiliation Word-formation transformative of verbs with the variable valence is represented by the adjective-based and noun-derived verbs. This description enables the preparation of the functional grammar of Modern Greek, which is an urgent task of Modern hellinistic. In common language sense, the interpretation of the study results is important to identify the correlation between the semantic and syntactic structure of the sentence, to determine the semantic types of predicates and to classify the objective syntaxemes.
Актуальність пропонованого дослідження зумовлена необхідністю вивчення взаємозв’язку між морфологічними і синтаксичними категоріями дієслова; розкриття функціональних характеристик цієї частини мови, що визначає структуру речення, реалізацію словотвірних інтенцій слова і побудову цілісного тексту як одиниці комунікативного синтаксису. В статті розглянуто семантикосинтаксичну структуру речення новогрецької мови, встановлено типи предикатів новогрецької мови, з’ясовано лексичне наповнення, морфологічне оформлення та синтаксичну поведінку об’єктних синтаксем. На семантико-синтаксичному рівні об’єктна синтаксема перебуває в позиції правобічного сильнокерованого члена речення. Прототипною об’єктною синтаксемою є каузатив із категоріальною семою, що виражає мотивацію появи ознак субстанцій. У новогрецькій мові каузативні дієслова репрезентовано: дієсловами однієї лексеми; дієсловами різних лексем; дієсловами, утвореними за допомогою словотворчих засобів. Каузативи, представлені дієсловами однієї лексеми, тлумачимо як дієслова з варіативною валентністю. До дієслів із варіативною валентістю віднесено дієслова, у яких та сама морфологічна форма будує перехідні та неперехідні конструкції, не змінюючи своєї станової належності. Словотвірний трансформатив дієслів із варіативною валентністю представлено відад’єктивними та відсубстантивними дієсловами. Такий опис уможливлює підготовку функціональної граматики новогрецької мови, що є актуальним завданням сучасної елліністики. У загальномовознавчому аспекті інтерпретація отриманих результатів дослідження важлива для виявлення відношень між семантичною й синтаксичною структурами речення, визначення семантичних типів предикатів та класифікації об’єктних синтаксем.