В статті здійснено філософсько-естетичний аналіз античної інтерпретації поняття
“гармонія”. Доводиться, що зміст даного терміну формується в контексті космоцентричної настанови античності, де на засадах єдності мікро- і макрокосмосу постулюється необхідність естетичного виховання античного громадянина. Останнє забезпечує гармонійне поєднання
здатностей вільнонародженої людини в умовах інваріантностей соціальних ролей античного
соціуму.
In the article it is carried philosophical-aesthetical analysis of ancient interpretation of concept “harmony”. Author has proved that this term was formed in the context of cosmoscentrical consciousness of ancient human, in which there are principles of unity microcosm and macrocosm. Therefore necessity of aesthetical education of ancient citizen was determinate of political life of ancient society. It provides harmonious combination of abilities of a free man in the conditions of diversity of social roles of ancient society.
