В данной статье рассмотрены и систематизированы взгляды отечественных авторов на вопросы, связанные
с недостатком двигательной активности. Основным недостатком процесса обучения студентов высших учебных
заведений является отсутствие надлежащей связи профессионального обучения с физическим воспитанием.
Двигательная активность всегда определялась как специальное использование средств физического
воспитания и спорта для подготовки студентов к будущей профессиональной деятельности. Такая подготовка должна осуществляться в тесной связи с общей физической подготовкой потому что последняя есть необходимой основой
физической подготовки и может меняться в существенных пределах при освоении различных профессий.
Вопрос организации и подготовки специалистов с учѐтом профиля выбранных профессий не является
принципиально новым направлением в теории и методике физического воспитания. Впервые научно – теоретическое
обоснование использования средств физического воспитания в подготовке специалистов к трудовой деятельности
освещено В. В. Белиновичем в 1967 г. Автором определено задание двигательной активности, которая направлена на
общее развитие и достижение высокого уровня развития физической подготовленности молодѐжи, а также развития
качеств, которые необходимы для эффективного проявления профессиональной деятельности. По мнению автора,
смысл профессиональной физической подготовки состоит в занятии общими физическими упражнениями и видами
спорта, которые отвечают будущей профессиональной деятельности студентов. С 1971 года двигательная
активность включена в программу по физическому воспитанию студентов системы профессионально – технического
образования, а процесс физического воспитания чаще связывался с производственной сферой как одно из эффективных
средств подготовки молодѐжи к трудовой деятельности.
В статті
розглянуті та систематизовані погляди вітчизняних авторів на питання, пов’язані з недостатньою руховою
активністю. Основним недоліком процесу навчання студентів вищих учбових закладів є відсутність належного зв’язку
професійного навчання з фізичним вихованням.
Практико - професійна фізична підготовка завжди визначалась як спеціальне використання засобів фізичного
виховання та спорту для підготовки студентів до майбутньої професійної діяльності. Така підготовка повинна
здійснюватися в тісному зв’язку з загальною фізичною підготовкою оскільки остання є необхідною основою фізичної
підготовки та може змінюватися в суттєвих межах під час освоєння різних професій.
Питання організації та підготовки фахівців з урахуванням профілю обраних професій не є принципово новим
напрямком в теорії та методиці фізичного виховання. Вперше науково – теоретичне обгрунтування використання
засобів фізичного виховання в підготовці фахівців до трудової діяльності висвітлено В. В. Беліновичем в 1967 р. Автором
визначено завдання рухової активності, яка направлена на загальний розвиток та досягнення високого рівня розвиткові
фізичної підготовленості молоді а також розвитку якостей, які необхідні для ефективного прояву професійної
діяльності. На думку автора, зміст професійної фізичної підготовки полягає в занятті загальними фізичними вправами
та видами спорту, які відповідають майбутній професійній діяльності студентів. З 1971 року рухова активність
включена в програму з фізичного виховання студентів професійно – технічних закладів, а процес фізичного виховання
частіше пов’язувався з виробничою сферою як один з ефективних засобів підготовки молоді до трудової діяльності.
This article considers and
systematizes the opinions of Ukrainian authors concerning to a lack of moving activities. The basic disadvantage of learning process
of students of higher educational establishments is an absence corresponding link of professional learning with physical education.
The practical and professional physical training is always determined as special application of means of physical education
and sport for preparing students to future professional activities. Such training must be at close link with overall physical preparing
because overall preparing is necessive base of physical training and overall preparing can change at significant limits while
mastering various professions.
The question of organization and preparing specialists as concerned to a profile of chosen professions is not new principal
direction at the theory and methodics of physical education. At 1967 V. Belinovich at the first time highlighted the scientific and
theoretical grounding application of means of physical education at preparing specialists to labour activities. The author determined a
task of practical and physical training which is directed to overall development and achievement of high level of development of
physical preparing a youth as well as a development of qualities which are necessary for effective highlighting professional qualities.
As the author thinks the sense of professional physical preparing is doing overall physical exercises and doing sports which
correspond to future professional activities of students. From 1971 practical and мotor activityis concluded to a programm on
physical education of students of professional and technical establishments but a process of physical education often is connected
with production sphere as the one of effective means of training a youth to labour activities.