Номадизм як спосіб мислення та освітня стратегія. Стаття І. Онтологічні засади номадичного мислення

Abstract

Досліджуючи теперішній етап в історії сучасності, бажаючи осягнути і виразити характер нинішнього як пере­хідного, ми, слідом за 3. Бауманом, звер­таємося до метафор «плинності», «рідко­го стану», які найбільш вдало відбивають нестабільність, постійну мінливість, розмивання стійких структур, індивідуалізацію, розгор­тання інформаційних потоків та становлення мережевої організації соціальних процесів. Як можливо мислення в ситуації перманентної процесуальності, що вислизає, ухиляється не тільки від аналізу, але й від фіксації? Які освітні стратегії можуть бути релевантними в контексті «вислизаючого» міжбуття? Намагаючись відповісти на ці запитання, ми звертаємося до проекту номадології Ж. Дельоза і Ф. Гваттарі, що містить багатий смислотворчий потенціал та еври­стичне значення для досліджень в царині філософії освіти.

Examining the current period of contemporary history, with intentions to understand and express the nature of the nowadays as a transitional period, we appeal to a metaphor of Z. Bauman's "fluidity" ("Liquid Modernity"), "liquid state", which describes the instability, constant changeability, diffusion of stable structures, development of informational flows and becoming of network organization of social processes in the best possible way. How could thinking be possible in the situation of permanent processuality, by escaping not only from analysis, but also from fixation? Which educational strategies can be relevant in the context of "escaping" between Being. Trying to answer these que­stions, we appeal to the project of nomadology suggested by G. Deleuze and F. Guattari, with its powerful creative potential and heuristic significance for researches in the philosophy of education.