Зона румунської окупації чи «Трансністрія»?: проблема ідентифікації

Abstract

Радянські стереотипи про участь Румунії у німецько-радянській війні та окупації українських територій (Північна Буковина, Південна Бессарабія, міжріччя Дністра та Південного Бугу) остаточно сформувались в 60–х роках ХХ ст. у межах загальнорадянської історичної концепції Великої Вітчизняної війни. Важливу роль у цьому відіграло зовнішньополітичне зближення СРСР та Румунії в другій половині 40–х – 50–х роках ХХ ст. Таким чином, Румунії дісталась другорядна роль – сателіт Третього рейху, що за допомогу у війні проти Радянського Союзу з дозволу Гітлера захопив частину радянських територій. Замовчування та маніпулювання фактами призвело до того, що лише губернаторство «Транстністрія» використовувалась як назва українських територій яку окупували румуни, а створення губернаторств «Бессарабія» і «Буковина» замовчувалось і тільки вказувалось, що Північна Буковина та Ізмаїльщина увійшли до складу Румунії. У 90–ті рр. ХХ ст. проблема румунської окупації не знайшла свого повноцінного розкриття, адже виявилась незначною на фоні переосмислення радянської історичної спадщини Великої Вітчизняної війни, розкриття раніше заборонених проблем німецької окупації та процесу формування україноцентричної історичної концепції України в Другій світовій війні. Саме у цей період, радянський стереотип «Трансністрії» продовжив своє існування у шкільних підручниках та навчальних посібниках для вищих навчальних закладів з історії України; історичних працях присвячених режиму окупації у містах, місцевостях або регіонах України; наукових дослідженнях з окремих питань німецької окупаційної політики. З початком нового століття розпочалось активне дослідження проблем румунської окупаційної політики в південно-західних регіонах України – губернаторствах «Бессарабія», «Буковина» і «Трансністрія». За останні вісімнадцять років місцевими істориками створено більше наукових праць ніж за попередній сорокарічний радянський період. У них ґрунтовно розкриваються проблеми: Голокосту, експлуатації місцевого населення, сільського господарства, економічного грабунку, релігійної та освітньої політики тощо. Термін «Трансністрія» походить від румунської назви річки Дністер – «Nistru» і фактично означає назву територій які відносно Румунії розташовані за Дністром. Він не поширюється на території, що розташовані до Дністра – Чернівецької області (Північна Буковина) та Ізмаїльщини (південь Бессарабії), які у вказаний період перебували в складі румунської держави в якості губернаторств «Бессарабія» та «Буковина». Відповідно, термін «Трансністрія» не може використовуватись для позначення всіх українських територій, що в 1941–1944 рр. перебували під владою румунської держави, адже його значення поширюється лише на їх частину. Натомість слід використовувати інший термін – «зона румунської окупації», що виник в період незалежності та є відповідним у смисловому та географічному значенні.

Soviet stereotypes about Romania’s participation in the German–Soviet war and the occupation of Ukrainian territories (North Bukovina, Southern Bessarabia, the inter–rivers of the Dniester and Southern Bug) fnally formed in the 1960s within the framework of the Soviet historical conception of the Great Patriotic War. An important role in this was played by the foreign– policy rapprochement of the USSR and Romania in the second half of the 1940’s and 50’s. Thus, Romania got a secondary role – the satellite of the Third Reich, which, for the help in the war against the Soviet Union, with the permission of Hitler seized a part of the Soviet territories. Manipulation of facts led to the fact that only the governorate «Transnistrian» was used as the name of the Ukrainian territories occupied by the Romanians, and the establishment of the governorates «Bessarabia» and «Bukovina» was silent and only indicated that Northern Bukovina and Izmayilskaya region became part of Romania. In the 90’s of the twentieth century the problem of Romanian occupation did not fnd its full disclosure, since it turned out to be insignifcant against the backdrop of rethinking the Soviet historical heritage of the Great Patriotic War, the disclosure of previously forbidden problems of the German occupation and the process of forming the Ukrainian–centric historical conception of Ukraine in the Second World War. It was during this period that the Soviet stereotype «Transnistria» cont in to exist in school textbooks and textbooks for higher education institutions on the history of Ukraine; historical works devoted to the regime of occupation in cities, regions or regions of Ukraine; scientifc research on specifc issues of the German occupation policy. With the beginning of the new century, an active study of the problems of the Romanian occupation policy in the southwestern regions of Ukraine – governorates the «Bessarabia», «Bukovina» and «Transnistria» – was launched. Over the past eighteen years, local historians have created more scientifc works than in the previous forty–fve years of the Soviet period. They thoroughly reveal the problems: the Holocaust, exploitation of the local population, agriculture, economic robbery, religious and educational policy, etc. The term «Transnistria» comes from the Romanian name of the Dniester River – «Nistru» and in fact means the name of the territories that are located for the Dniester in relation to Romania. It does not extend to the territories ahead of of the Dniester – Chernivtsi region (Northern Bukovina) and Izmayilshchyna (south Bessarabia), which during that period were part of the Romanian state as the governorates of Bessarabia and Bukovina. Accordingly, the term «Transnistria» can not be used to designate all Ukrainian territories that in 1941–1944 were under Romanian rule, since its meaning extends only to their part. Instead, another term should be used – the «zone of Romanian occupation» that arose during the period of independence and is relevant in semantic and geographical terms.