Синтез філософії та риторики в едиктах Єгипту

Abstract

Цікавість до даної тематики викликана проблемою занепаду полісної античної свідомості та відмінністю античної і християнської ментальності на тлі яких формуються основні філософські та риторичні засади єгипетських едиктів. Зустрічається різне розуміння між історією ідей та історією ментальності, між мораллю законодавця та мораллю мас, між свідомістю різних верств населення. Риторика, як елітарне мистецтв, частково засвоюється масовою свідомістю, синтезуючи в собі релігію та філософію. Прослідковуючи вплив «другої софістики» на формування риторичного стилю, показано розмежування між культурними пластами і одночасно поєднання еллінізації та архаїзму в формуванні моральних засад єгипетського суспільства. Показовим є роль риторики як засобу об’єднання суспільства. Зверненнями на законодавчому рівні в едиктах до народу еліта демонструвала наближення до теоретичного мислення, коли філософування відбувається в побутових речах. Зміна риторичного стилю розкриває психологію автора та психологію епохи. Аналіз едиктів римського Єгипту дає можливість розкрити специфіку духовного життя, через стиль до розуміння духовності. Семантичний аналіз фіксує випадковий зміст понять, залежного від контексту, стильовий контекст ділової переписки дає розуміння певної світоглядної системи та ідеології.

Interest in this topic appeared due to the problem of the decline of the polisian ancient consciousness and the difference between the ancient and Christian mentality on the background of which basic philosophical and rhetorical principles of the Egyptian edicts are formed. There is a different understanding between the history of ideas and the history of mentality, between the moral of the legislator and the morality of the masses, between the consciousness of different sections of the population. Rhetoric, as an elite arts, is partially assimilated by mass consciousness, synthesizing religion and philosophy in itself. Following the influence of "second sophistry" on the formation of a rhetorical style, the distinction between cultural strata and the combination of Hellenization and archaism in the formation of the moral principles of Egyptian society are shown. It is shown the role of rhetoric as a means of association of society. The appeal of the legislative level in the edicts to the people of the elite demonstrated an approximation to the theoretical thinking, when philosophizing takes place in household things. The changing of rhetorical style reveals the psychology of the author and the psychology of the era. The analysis of the edicts of Roman Egypt makes it possible to reveal the specifics of spiritual life, through the style of spirituality understanding. Semantic analysis captures the occasional contents of context-dependent concepts, the style context of business correspondence provides an understanding of a certain world-view system and ideology.