Лінгвостилістема "Доля" у сучасному українському дискурсі

Abstract

У статті розглядається лінгвостилістема «Доля» у сучасному українському дискурсі як мовно-естетичний знак української культури фольклорних джерел, що сягає своїм походженням та етимологією праіндоєвропейської доби і цим засвідчує прадавність та первинну органічність виникнення і постання українського народного мовлення. Етимологія лінгвостилістеми «Доля» свідчить про те, що це слово належить до найдавнішої первісної лексики народної мови, бо простежується у стародавніх мовах праіндоєвропейської мовної єдності зі значенням «частка, доля, уділ, наділ (землі, худобу, майна)» і етимологією слів ділити, давати. Якщо ділили і давали гарний наділ дітям, достатній для успішного життя, то давали їм гарну, щасливу «долю». Якщо життя складалося не так, то діти виростали і йшли заробляти свої долі та шукали кращої долі. Так сформувалося поняття «шукати кращої долі» і закріпилося у казках, прислів’ях, народних піснях, приказках, фольклорі та художній літературі. Етимологічні словники показали, що популярна у сучасному українському літературному мовленні лінгвокультурема «Доля» має індоєвропейське походження. Мова фольклору не тільки зберігає себе у створенні різних понять, уявлень, настроїв та духу народної культури, але також і підтверджує їх, впродовж багатьох століть передає менталітет народу. Завдяки поколінням переходять у світогляд кванти знань народного досвіду. Виявлення мовно-культурних особливостей мови етносу в його мовленнєвому мисленні, в семантиці лінгвістичних ознак художніх текстів відкриває шлях читачам та дослідникам для розуміння особливостей національного світогляду, ментальності та характеру.

В статье рассматривается лингвостилистема «Доля» в современном украинском дискурсе как лингвоэстетический знак украинской культуры фольклорных источников древнейшего происхождения и этимологии праиндоевропейского времени, что свидетельствует о первичности происхождения народной разговорной речи. Этимология линвостилистемы «Доля» свидетельствует о том, что это слово принадлежит к древнейшей первичной лексике народной речи, так как прослеживается в древнейших языках праиндоевроейского языкового единства со значением «частка, доля, уділ, наділ (земли, скота, товара) и связана с этимологией слов делить и давать. Выявление особенностей народной разговорной речи в семантике лингвостилистем литературных художественных текстов открывает путь читателям к пониманию особенностей национального менталитета.

The linguistic style as linguistically aesthetics sign of Ukrainian culture that came from folklore is considered in the article . The provenance and nascence of linguistic style came from Proto-Indo-European age. The oldness of nascence of Ukrainian ethnic speech is certified by it. Etymology of linguistic style «fate testifies that word belongs to the oldest original vocabulary. Word fate is found in ancient languages from Proto-Indo-European language unity. Fate has different meanings such as «частка, доля, уділ, наділ (in the meaning of part of soil , cattle, property)» and etymology of words share and give (ділити і давати ). It is connected with that when ancient people gave their children good part of their property they were giving them good «долю». When life wasn’t that good and children didn’t get their «доля». In that case they were working and looking for their good «доля». Like that the concept «шукати кращої долі» was formed. This concept was fixed in fairy tales, proverbs, folk songs, naywords, folk texts and literature. This information can be found in etymology dictionaries. Orthodox words are in the basis of the lexical system of the Ukrainian language, as well as other Slavic ones. Their meaning or form indicate a common decadence of the Slavic languages. In the Ukrainian language, which is the first language of the Proto-Indo-European age, which can be traced in comparison with other Indo-European languages. The language of folklore not only preserves itself in creating different concepts, mental images, moods and the spirit of folk culture, but also affirms them, introduces for centuries the mentality of the people. Through a generation of speakers translates into the worldview of the quantum of knowledge of folk experience, which serves as a function of knowledge and comprehension of the world. The discovery of linguistic-cultural features in the language of the ethnos in its speech-thinking, in the semantics of linguistic signs of artistic texts, opens the way for readers and researchers to understand the peculiarities of the national worldview, mentality, and character.