У статті розглянуто питання про особливості поетичного мислення Максима Тадейовича Рильського, його художньої реалізації засобами алюзії, а також образами бестіарію та специфічних пейзажів в поезії та прозі від 20-х до 60-х років ХХ століття. Акцентується увага на творенні поетом топосу рідної землі, визначаються роль та функція образів рослинно-тваринного світу як при патріотичному звучанні поезій, так і для проявлення психологічного стану ліричного героя або ж філософічних роздумів автора. У дослідженні також простежено еволюцію естетичних, моральних, філософічних поглядів письменника та специфіку їх художнього втілення в текстах різних років. У статті підкреслюється своєрідність і філософічна глибинність поетичного мислення українського митця на різних рівнях художньої реалізації з одного боку, і вікових змін авторського сприйняття – з другого.
The article deals with the peculiarities of Мaksym Rylsky’s poetic thinking, his artistic realization by means of allusion, as well as the images of bestiary and specific landscapes in poetry and prose from the 20 to 60 of the twentieth century. The emphasis is on the creation of the poet of the topos of his native land, the role and function of the images of the plant and animal world as in the patriotic sound of poetry, as well as for the manifestation of the psychological state of the lyrical or philosophical reflections of the author are determined. The research also traced the evolution of the writer’s aesthetic, moral, and philosophical views and the specifics of their artistic embodiment in the texts of different years. The goal of the work – to trace how and when the above-mentioned features of poetry in the early (both poetic and prose) of the artist began to emerge and form, as far as preserved and as the species changed in the last years of his creative path.
Research methods – hermeneutical (in the interpretation of semantic planes of poetic texts), historical and genetic (used to identify and analyze the ways of the author’s ideological and aesthetic views from the 20 to 60 of the twentieth century), intertextuality (in determining the semantic loading and the nature of the allusion thinking of the writer in the poetic and prose work of the designated period), formal and structural-semiotic (for the elucidation of the compositional specificity of works and for the analysis of intra-textual relations), psychoanalytic (for the definition of subconscious impulses of the author, expressed through the inner world of the literary character), receptive aesthetic, by which it was disgraced, as it is figuratively- expressive means reveal the author’s intention.
This made it possible to observe the connection between the creativity of Мaksym Rylsky and the silver age of Russian poetry, as well as differences in the interpretation of, say, allusive motifs and images, the functions and significance of poetic landscapes and bestiary in both poetry and Мaksym Rylsky’s prose. The article emphasizes the peculiarity and philosophical depth of the poetic thinking of the Ukrainian artist at different levels of artistic realization on the one hand, and the age -old changes in the author’s perception – on the other.
