Охарактеризовано сукупність теоретичних і методологічних положень психолого-
педагогічної науки щодо завадостійкості управлінців персоналом. Розглянуто завадостійкість
як не вроджену, а набуту інтегральну властивість особистості, що забезпечує її оптимальну
взаємодію із зовнішнім середовищем в умовах негативного впливу різноманітних стресорів
завдяки збереженню злагодженості роботи мнемічної системи без включення резервних сил
організму. До структурних ланок завадостійкості віднесено уникнення дезорганізуючого
впливу стресорів на перебіг професійної діяльності, нівелювання зайвої дії стресорів,
сенсорномоторну витримку, яка забезпечує адекватну реакцію організму на зайву дію навіть
сильних, раптових і тривалих стресорів та чинення їм опору. Доведено, що мікропоказниками
ступеня сформованості завадостійкості є їх загальна фізіологічна стійкість, психологічна
стійкість, емоційна стійкість, емоційно-вольова стійкість та стресоростійкість.
The aggregate of theoretical and methodological positions of the psycho-pedagogical science
about the barrier-stability of personnel managers is characterized in the article. The article
considers barrier-stability as not innate, but acquired the integral property of the individual, which
ensures optimal interaction with the environment in conditions of the negative influence various
stressors through the retention of coherence of mnemonic system without the inclusion of the reserve
forces of the body. According to the author’s point of view, the structural links of the barrier-stability
are: avoidance of disruptive effects of stressors on professional activities, leveling the excessive action
of stressors, sensorimotor endurance, which provides adequate reaction to excessive action even of
strong, sudden and prolonged stressors and provide the resistance to them. The microindicators of the
degree of formedness of barrier-stability are general physiological stability, mental stability,
emotional stability, emotional-volitional resistance, barrier-stability.
