У статті проведено загальний аналіз тенденцій у трансформації змісту шкільної історичної освіти в роки незалежності, що знайшли своє відображення в навчальних програмах та підручниках. Надано оцінку стандартизації – основному механізму нормативного регулювання змісту історичної освіти. На конкретних прикладах показано ступінь реалізації засад нової освітньої парадигми в навчальних програмах та підручниках. Аргументовано необхідність переосмислення змісту освіти з позиції компетентнісного підходу, що стане запорукою повноцінного та різнобічного розвитку школярів. Зроблено висновок про необхідність подальших змін у змісті шкільної історичної освіти, а тому й модернізації змісту навчальних програм та підручників.
В статье проведен общий анализ тенденций в трансформации содержания школьного исторического образования в годы независимости, которые нашли свое отражение в учебных программах и учебниках. Дана оценка стандартизации – основному механизму нормативного регулирования содержания исторического образования. На конкретных примерах показана степень реализации принципов новой образовательной парадигмы в учебных программах и учебниках. Аргументировано необходимость переосмысления содержания образования с позиции компетентностного подхода, который станет залогом полноценного и разностороннего развития школьников. Сделан вывод о необходимости дальнейших изменений в содержании школьного исторического образования, а затем и модернизации содержания учебных программ и учебников.
The article contains a general analysis of trends in the transformation of the content of school history education in the years of independence, which are reflected in curricula and textbooks. The estimation of standardization as the basic mechanism of normative regulation of the content of historical education is given. Specific examples show the extent to which the principles of the new educational paradigm are implemented in curricula and textbooks. The necessity of rethinking the content of education from the position of a competence approach is argued, which will become the guarantee of a full and comprehensive development of schoolchildren. The conclusion is made about the need for further changes in the content of school history education, and then the modernization of the contents of curricula and textbooks.
