Стратегії трансформацій менеджменту освіти в інтеграції суспільної теорії та критичної педагогіки

Abstract

Критична теорія освіти прагне забезпечити радикальну критику існуючої моделі освіти в так званих західних моделях демократії, створюючи прогресивні альтернативні моделі. У цьому контексті запропонована інтегративна метатеорія, яка засновуючись на класичних і сучасних джерелах, концепціях, прагне до комплексного розуміння і реконструкції феномену освіти. Одне з основних завдань у сфері демократизації освіти сьогодні, таким чином, полягає у тому, щоб залучити для освіти результати перебудови і демократизації суспільства, відобразити зміни в умовах життя і мислення, досвід та трансформації суб’єктивності у контексті технологічної революції і глобалізації. Методологія. Систематична модель освіти у критичній (радикальній) педагогіці виходить з того, що освіта загалом і освіта дорослих зокрема тісно пов’язана з соціально-економічним розвитком країни. Це й дослідження групових потреб (включаючи нас як частину цих груп), це велике вислуховування, увага, яка завжди враховує різноманіття досвіду в процесі побудови та обміну. Тому що не існує іншого шляху побудови колективного мислення, інакше як через опозицію всередині самої колективності. Саме тривалість, безперервність характеру групи здатна створити певну суб’єктивність “у- відношенні”, якусь суб’єктивність, засновану на конфлікті та діалозі. Це симуляція певного досвіду колективності, який зміг би існувати реально. Наукова новизна. Розглядаються тенденції освіти та моделі інститутів глобалізованого суспільства сучасності в контексті особливості взаємовідношення освіти і соціуму, людини і держав. Здійснюється дослідження і системний аналіз неоліберальних реформ на рівні суспільства загалом і освіти зокрема. Досліджуються змістовні, структурні і функціональні характеристики концепції “критичної соціальної філософії освіти” в контексті інституційних тенденцій суспільної практики, а також форми і можливості її методологічного застосування. Розглядається модель “критичної соціальної філософії освіти”, втілена в програми суспільного розвитку і навчання, які перш за все покликані навчити людей провадити самостійне і оригінальне дослідження себе, соціуму і системи знань. Водночас обґрунтовується, що ці моделі і програми не мають бути відірвані ані від індивідуально-колективної системи моральних і соціальних цінностей, теоретико-прикладного навчання, ані від подальшого застосування набутих цінностей, норм і навичок в повсякденному житті, науці чи на виробництві, у сфері усіх соціальних інститутів. Висновки. Критична освітньо-виховна, педагогіко-психологічна суспільно орієнтована теорія, її моделі та концепції прагнуть по-новому визначити і індивідуальний і суспільний розум. Спираючись на ці засновки, у перспективі це дає змогу філософії освіти розвиватися для розробки більш інклюзивного філософського бачення освіти, щоб звернутися безпосередньо до проблем демократизації та зміни соціальних відносин у напрямку рівності і соціальної справедливості в сфері освіти. З погляду соціально-філософського та філософсько-освітнього, педагогічно-психологічного, нормативного розуміння і соціальної критики також є необхідним застосування активних зусиль з реконструкції освіти і суспільства, соціального бачення того, якими освіта і життя людини можуть бути і які їхні конкретні обмеження в існуючих суспільствах.

The purpose. Critical theory of education strives to provide a radical critique of existing models of education in the so-called Western models of democracy, creating a progressive alternative models. In this context, the proposed integrative metatheory, which is based on classical and modern sources, concepts, aims for a comprehensive understanding and reconstruction of the phenomenon of education. One of the main tasks in the sphere of democratization of education today, therefore, is to bring to education the results of restructuring and democratization of the society, to reflect changes in conditions of life and thinking, experience and transformation of subjectivity in the context of the technological revolution and globalization. Methodology. The systematic model of education in the critical (radical) pedagogy proceeds from the premise that education in general and adult education in particular is closely connected with the country’s socio-economic development. This is the study of group needs (including us as part of these groups), this is a great listening, attention, which always takes into account the diversity of experience in the process of building and sharing. Because there is no other way to build collective thinking, except for the opposition within the collectivity itself. It is the duration, continuity of the character of the group that can create a certain subjectivity “in-relation”, a kind of subjectivity based on conflict and dialogue. This is a simulation of a certain experience of collectivity that could really exist. Scientific novelty. Examines trends in educational institutions and models of globalizing society in the context of our particular relationship of education and society, man and the state, and processes. Ongoing research and systems analysis of neoliberal reforms on the level of society in general and education in particular. Examines substantive, structural and functional characteristics of the concept of “critical social philosophy of education” in the context of institutional tendencies of social life, as well as forms and possibilities of its methodological application. Consider a model of “critical social philosophy of education”, as embodied in the programs of social development and learning, which are primarily designed to teach people how to lead an independent and original research themselves, society and knowledge systems. However, it is proved that the models and programs should not be cut off from any individual and the collective system of moral and social values, theoretical and applied training, nor from further use of the acquired values, norms and skills in everyday life, science, or in production, sphere of all social institutions. Conclusions. Critical educational and upbringing, pedagogical-psychological susprisingly theory, its models and concepts seek to redefine private and the public mind. Based on these grounds, in the future, it allows philosophy of education to develop to develop a more inclusive philosophical vision of education, to apply directly to the problems of democratization and changes in social relations in the direction of equality and social justice in the field of education. C point of view of socio-philosophical and philosophicaleducational, pedagogical-psychological, normative understanding and social critics also requires the use of active efforts in the reconstruction of education and society, the social vision of what education and human life can be and what their specific limitations in existing societies.