У статті проаналізовані тенденції розвитку систем початкової освіти у країнах Східної Європи (90-ті рр. ХХ –початок ХХІ ст.). Охарактеризовано соціалістичну модель освіти у країнах Східної Європи та визначено її позитивні й негативні сторони. Акцентовано, що реформи в системі освіти (90-ті рр. ХХ – початок ХХІ ст.) були спрямовані на подовження терміну обов’язкового навчання й удосконалення заходів для забезпечення того, щоб усі учні отримали
знання і свідоцтво про базову освіту. Визначено, що, хоча країни східноєвропейського регіону мають подібні риси, потрібно враховувати істотні на-
ціональні відмінності, які перешкоджають широким характеристикам систем освіти. Узагальнено, що реформи в системах освіти зосереджувався на вирішенні шести основних цілей: зміна змісту навчальних програм; реформування навчальних закладів; гуманізація роботи шкіл; приведення шкіл до «західноєвропейських» стандартів систем освіти; децентралізація управління школою; відновлення в університетах програм з наукових досліджень. Визначено, що освітні системи східноєвропейських країн у багатьох стосунках відрізняються, на що впливають різні навчальні національні традиції та моделі педагогічної освіти.
The article analyses the tendencies of the development of the systems of primary education in the countries of Eastern Europe (1990-s – beginning of the XXI century). The socialist model of education in the countries of Eastern Europe has been
characterized and its positive and negative aspects have been determined. It is emphasized that the reforms in the system of education (1990-s – beginning of the XXI century), have been aimed at extending the period of compulsory education and improving measures to ensure the fact that all pupils could get the knowledge and the diploma of basic education. It is determined that, although the countries of the Eastern European region have similar features, it is necessary to take into account significant national differences that impede the broad characteristics of educational systems. It is generalized that reforms in educational systems have been focused on solving six main goals: change of the content of curricula; reform of educational institutions; humanizing of the work of schools; bringing schools to the “Western European” standards of education systems; decentralization of school management; renewal of research programs at universities. It has been determined that the educational systems of the Eastern European countries differ in many respects, as evidenced by different educational national traditions and models of pedagogical education.
