У статті розглянуто науково-теоретичні підходи до проблеми дитячого колективу у творчій спадщині відомого вітчизняного педагога, психолога О. Залужного у 20-х роках ХХ ст. Розкрито безпосередню участь ученого в реалізації завдань соціального виховання через діяльність у дорадчих комісіях Укрсоцвиху та Кабінету соціальної педагогіки Харківської дослідної станції Головсоцвиху. Доведено, що за О. Залужним дитячий колектив у 20-х роках ХХ ст. в Україні був основою соціального виховання. Визначено, що слухняність і організація – речі не тільки не однакові, але просто несумісні. Про організованість групи (колективу) можна судити з того, наскільки вона (група) вміє самостійно розподіляти серед своїх членів певну роботу, наскільки члени групи підкорюються (виконують) рішенню колективу, наскільки група вміє синтезувати виконану її членами роботу. Дані експериментів, які проводив Залужний, доводили, що слухняність і дисципліна, які нав’язують зверху педагоги або вихователі, якраз і заважають такій самостійній діяльності групи і найбільш слухняні, з точки зору вчителя, класи виявляються найбільш безпорадними за вимоги організувати самостійно найпростішу спільну діяльність (роботу, справу, захід). Тому для підвищення організованості групи рекомендувалося розвивати самостійність учнів, підвищувати їхню активність, допомагати обирати лідерів, які зможуть уплинути на спільну діяльність групи (колективу).
В статье рассмотрены научно-теоретические подходы к проблеме детского коллектива в творческом наследии известного отечественного педагога, психолога А. Залужного в 20-х годах ХХ в. Раскрыто непосредственное участие ученого в реализации задач социального воспитания через деятельность в совещательных комиссиях Укрсоцвоспа и Кабинета социальной педагогики Харьковской опытной станции Главсоцвоспа. Доказано, что по А. Залужному детский коллектив в 20-х годах ХХ в. в Украине был основой социального воспитания. Определено, что послушность и организация – вещи не только не одинаковые, но и просто несовместимы. Про организованность группы (коллектива) можно судить по тому, насколько она (группа) умеет самостоятельно разделять среди своих членов определенную работу, насколько члены группы выполняют решение коллектива, насколько группа умеет синтезировать выполняемую ее членами работу. Данные экспериментов, которые проводил Залужный, доказывали, что послушание и дисциплина, которые навязывают сверху педагоги и воспитатели как раз и мешают такой самостоятельной деятельности группы и наиболее послушные, с точки зрения учителя, классы оказываются наиболее беспомощными при организации самой простой самостоятельной общей деятельности. Поэтому для повышения организованности группы рекомендовано развивать самостоятельность учеников, повышать их активность, помогать выбирать лидеров, которые смогут повлиять на общую деятельность группы (коллектива) в целом.
The article deals with the scientific-theoretical approaches to the problem of the children’s collective in the creative heritage of the famous national teacher, psychologist O. Zaluzhnyi in 20th of the XX century. The direct participation of the scientist in the realization of the social education tasks was discovered through the activities of the advisory committees of Ukrsotsvych and Kharkiv research station Galovotsvych Cabinet of Social Pedagogy.
O. Zaluzhny’s approach proved that a children’s collective in the 20th of the XX century in Ukraine was the basis of social upbringing. His theoretical work was based on reflexology and pedology. He fruitfully worked on the implementation of the concept of social education, the center of which were children’s homes (orphanages), where the collective forms of education’s organization and education took place, where various groups were formed through which state (party, ideological) decrees were implemented. He substantiated the system of organization and activity of children’s collective through systematic experimental research; analyzed the features of communication in early childhood, made the classification of social interaction of children; traced the age dynamics of their development; defined types of children’s social behavior; highlighted the stages of their acquisition of social skills; defined the leading factors of the children’s association nature; type of children’s team; role and meaning of the leader, etc.
