У статті аналізуються спортивні аспекти тілесності у контексті сучасних соціокультурних викликів
філософських проблем. Звертається увага на те, що тілесність постає як один із найбільш проблематизованих
філософських конструктів сучасності. Досліджуючи проблему тілесності, автор демонструє те, що тіло в сучасній
соціальній динаміці постає одним із центральних понять проблематики утвердження візуальної культури, а сам спорт
перетворюється на видовищний перформанс, втрачаючи зв’язок із споконвічними аксіологічними пріоритетами.
Вказується, що спорт інтерпретується з методологічної позиції десоматизації − людське тіло інтерпретується
складовою частиною «тваринного світу», а його місце займають конструкти «особистість», «індивідуум», «его» тощо.
The article
analyzes the sports aspects of corporality in the context of the contemporary sociocultural challenges of philosophical problems.
Attention is drawn to the fact that corporeality appears as one of the most problematic philosophical constructs of our time.
Investigating the problem of the corporeality, the author demonstrates that the body in modern social dynamics arises from one of
the central concepts of the problematic of the statement of the visual culture, and the sport itself turns into spectacular performance,
losing its connection with the primordial axiological priorities. It is pointed out that sport is interpreted from the methodological de
somatization position − the human body is interpreted as an integral part of the «animal world», and its constructs «personality»,
«individual», «ego» and others take its place.
It is emphasized that the study of sports aspects of corporeality in philosophical contexts has a heuristic potential for
enriching the domestic discourse of corporality, while at the same time, how different interpretations will deepen the level of reflection
of sports problems.
It is noted that the specificity of considering corporality in sports aspects - each individual sport offers specific exemplary
(from the point of view of the aesthetic project inherent in this sport) models of corporality, specific features and requirements.
It is noted that the author defends the position that the productive development of the philosophy of sport as a selfsufficient
branch of modern philosophy is possible only if the role of corporeality in sports problems is revised. It is an
underestimation of the problems of corporality and acted as one of the deterrent factors that did not allow the philosophy of sport to
declare itself − it dissolved in different directions of philosophical anthropology, philosophy of culture, social philosophy and so on.
Having demonstrated a number of problematic aspects of corporality as a component of the discourse of the philosophy of
sport, the author succeeded in upholding the heuristic thesis that the formation of personality is a gradual, harmonious development
of its bodily and social characteristics, while the body itself allows a person to carry out activity in the surrounding socio-cultural
landscape, with the growth of socio-cultural skills and the assertion of universal human values.
