В статье представлена специфика лингвистической интерпретации аспектов концептуализации феномена пустоты болгарским языковым сознанием. Представлены универсальные, цивилизационные и национально-специфические аспекты языковой интерпретация концепта “Пустота”. Предметом специального анализа является специфическая когнитивная и языковая дифференциация понятий “пусто” и “празно” в болгарской языковой картине мира.
У статті представлена специфіка лінгвістичної інтерпретації аспектів концептуалізації феномена порожнечі болгарською мовною свідомістю. Представлені універсальні, цивілізаційні та національно-специфічні аспекти мовної інтерпретація концепту “Порожнеча”. Предметом спеціального аналізу є специфічна когнітивна і мовна диференціація понять “порожнє” і “празно” в болгарській мовній картині світу.
The paper deals with the linguistic interpretation of the concept of emptiness in Bulgarian language. It discusses universal and culture-specific aspects in the linguistic interpretation of the concept of emptiness. A universal feature of the concept is its interpretation as a link between the meta-concepts of existence and nonexistence. This interpretation is compared to the Western way of conceptualising emptiness, which emphasises absence, deficiency, and deprivation, in contrast to the Eastern model, which sees emptiness as a basis for existence, and worships the abundance of the invisible world. The analysis focuses on the cognitive and linguistic differentiation between the notions of pusto and prazno in Bulgarian, both meaning empty, though in a different way: whereas the first word is associated with the outer world and its two-dimensional open space, the latter is related to the inner world, and the phenomenology of three-dimensional space
