Обстежено 24 жінки, з них 12 (I група), що займалися в молоді роки бігом на дистанції від 100 до 400 м і
продовжують в даний час активні заняття фізичними вправами. Групу порівняння склали 12 жінок (II група), які після
завершення спортивної кар'єри ведуть малорухливий спосіб життя. За спортивною кваліфікацією порівнювальні групи
ветеранів спорту не відрізнялися. Контрольну групу для ветеранів спорту склали 12 жінок, які не займалися і не
займаються ніяким видом спорту. У ветеранів спорту, які продовжують заняття фізичними вправами в порівнянні з
ветеранами спорту, які припинили і ведуть малорухливий спосіб життя, виявлено тенденцію до збільшення
парасимпатичних впливів АНС, переважання гіпокінетичного ТК, відсутність осіб з гіперкінетичним ТК, більша кількість з
рівнем функціонального стану "вище середнього" і "нижче середнього", відсутність відмінностей величини ІМТ в період
занять спортом і в даний час. У ветеранів спорту, що припинили заняття спортом і ведуть малорухливий спосіб життя,
помітне збільшення симпатичної ланки АНС, частіше зустрічається еукінетичний ТК, 91,7% з "низькою" оцінкою функціонального стану, достовірно більша величина ІМТ в даний час в порівнянні з періодом активних занять спортом. У
осіб, що не займалися спортом ні в юні роки, ні в даний час у порівнянні з ветеранами спорту, які ведуть активний спосіб
життя відзначається достовірне превалювання симпатичної ланки АНС, рідше зустрічається гіпокінетичний ТК (р=0,007),
менша фізична працездатність і ІФС; порівняння з ветеранами спорту II групи показало відсутність достовірних
відмінностей за всіма досліджуваними показниками. Після активних занять спортом, через 21,36±3,64 років у ветеранів
спорту 1-ї групи ІМТ не змінився вірогідно, а у ветеранів II-ої і контрольної групи достовірно збільшився, відповідно на
13,9% (p<0,01) і 27,1% (p<0,001). Функціональний стан ветеранів спорту, які продовжують заняття фізичними вправами
після завершення спортивної кар'єри вище, ніж у тих, хто залишили їх і тими, хто взагалі не займався спортом. Це
дозволяє наполягати на доцільності продовження індивідуальних або групових занять фізичними вправами після активних
занять спортом.
Обследовано 24 женщины, из них 12 (I группа),
занимавшихся в молодые годы бегом на дистанции от 100 до 400 м и продолжающих в настоящее время занятия
физическими упражнениями. Группу сравнения составили 12 женщин (II группа), которые после завершения спортивной
карьеры ведут малоподвижный образ жизни. По спортивной квалификации сравниваемые группы ветеранов спорта не
различались. Контрольную группу для ветеранов спорта составили 12 женщин, которые не занимались и не занимаются
никаким видом спорта.
У ветеранов спорта I группы по сравнению со второй выявлена тенденция к увеличению парасимпатических
влияний АНС, превалирование гипокинетического ТК, отсутствие лиц с гиперкинетическим ТК, большее количество лиц
с уровнем функционального состояния “выше среднего” и “ниже среднего”, отсутствие отличий величины ИМТ в период
занятий спортом и в настоящее время. У ветеранов спорта, которые ведут малоподвижный образ жизни заметно
увеличение симпатического звена АНС, чаще встречается эукинетический ТК, 91,7% с низкой оценкой функционального
состояния, достоверно больше величина ИМТ в настоящее время в сравнении с периодом активных занятий спортом. У
лиц, которые не занимались спортом ни в юные годы, ни в настоящее время по сравнению с ветеранами спорта, ведущих
активный образ жизни определяется достоверное превалирование симпатического звена АНС, реже встречается
гипокинетический ТК (р=0,007), меньшая физическая работоспособность и ИФС; сравнения с ветеранами II группы
показало отсутствие достоверных различий по всем изучаемым показателям. После активных занятий спортом, через
21,36±3,64 лет у ветеранов спорта I группы ИМТ не изменился, а у ветеранов II-й и контрольной группы достоверно
увеличился на 13,9% (p<0,01) и 27,1% (p<0,001). Функциональное состояние ветеранов спорта, продолжающих занятия
физическими упражнениями после завершения спортивной карьеры выше, чем у тех, кто ведет малоподвижный образ
жизни и тех, кто вообще не занимался спортом. Это позволяет настаивать на целесообразности продолжения
индивидуальных или групповых занятий физическими упражнениями после активных занятий спортом.
The total of 24 women, 12 of them (I group), involved in youth run at a distance of 100 to
400 m and continue currently active physical exercise. Have been examined the comparison group consisted of 12 women (II group),
which after the completion of their sports career, lead a sedentary lifestyle. The control group for sports veterans consisted of 12
women who were not engaged and are not engaged in any kind of sports. The group I was 2 MSIC, MS – 4, 3 – CCM and 3 athletes of
class I, in the II-nd, respectively, 1, 5, 3, 3 athletes. In sports veterans group 1 compared with the II-nd a slight increase in
parasympathetic effects of ANS was found a tendency to predominance of hypokinetic TC, the lack of people with hyperkinetic TC, a
larger number of with the "above average" and "below average" rate of the FIS, no differences of BMI in during going in for sports and
now. In sports veterans of II-nd group we have observed a marked increase in the level of sympathetic ANS, there is more common
eukinetic TC, 91.7% with "low" estimate of functional state, significantly greater BMI value as it is now compared with the period of
active going in for sports. In the control group there was a significant predominance of sympathetic ANS less common hypokinetic TC
(p = 0.007), lower physical working capacity and FIS; as compared with group II sports’s veterans the comparisons showed no
significant differences in all the studied parameters. The functional state of sports veterans who continue going in for physical
exercise after the end of their sports career, compared to those who have ceased and not continuing exercises above that suggests
whether it is aimful to continue strictly individual physical exercise after an active going in for sports.
