Стаття висвітлює основні положення концепції "смерті автора" та її критики, прослідковуючи тенденцію повернення до автора у світлі останніх досліджень, звертаючи також увагу на правомірність десуб’єктивізації тексту та знання, яке він у собі містить. Тенденція "смерті автора" розвивалася у напрямку, протилежному літературній критиці, що досліджувала текст та автора у їх нерозривному тандемі, вдаючись до пошуку паралелей з біографією, специфікою особистості та дозволяла собі визначати ймовірні наміри творця тексту. "Смерть автора" розглядається у контексті концептів "смерті Бога" та "смерті суб’єкта", що позначають десакралізацію постаті автора та, відповідно, десуб’єктивацію самого тексту. Однак не дивлячись на очевидну паралель, "смерть автора" може бути поставлена під сумнів, оскільки автор є не лише інтелектуальним конструктом, але й кожним конкретним автором водночас. Однак, замість біографії, у якості важливого елементу розуміння тексту розглядається поняття авторської інтенції, що виходить за рамки простого задуму.
Статья освещает основные положения концепции "смерти автора" и ее критики, прослеживая тенденцию возвращения к автору в свете последних исследований, обращая также внимание на правомерность десубъективизации текста и знания, которое он в себе содержит. Тенденция "смерти автора" развивалась в направлении, противоположном литературной критике, исследовавшей текст и автора в их неразрывном тандеме, прибегая для этого к поиску параллелей в биографии, специфике личности и позволяя себе определять вероятные намерения создателя текста.
"Смерть автора" рассматривается в контексте концептов "смерти Бога" и "смерти субъекта", обозначающие десакрализацию личности автора и, соответственно, десубъективацию самого текста. Однако, несмотря на очевидную параллель, "смерть автора" может быть поставлена под сомнение, поскольку автор является не только интеллектуальным конструктом, но и каждым конкретным автором одновременно. В то же время, вместо биографии, в качестве важного элемента понимание текста рассматривается понятие авторской интенции, которое выходит за рамки простого замысла.
The article covers the basic concept of the author's death and its critics, isolating tendency to return to the author in light of recent research also paying attention to the legality desubjectivization of the text and the knowledge that it contains in itself. The trend of "the death of the author" was evolved in the direction opposite to literary criticism that investigated the text and the author in their inseparable tandem going to find parallels with biographies, specific identity and allow itself to determine the likely intentions of the creator of the text. "The death of the author" is considered in the context of the concept of "the death of God" and "the death of the subject", denoting desacralization personality of the author and thus desubjectivization of the text itself. However, despite the obvious parallels, "the death of the author" may be questioned, since the author is not only an intellectual construct, but at the same time each individual author. At the same time, the concept of author's intention, which goes beyond a simple plan, considered as an important element of understanding of the text instead biography
