Екзистенціальна еклезіологія та екуменізм Мерольда Вестфаля як "apriori" сучасної релігійної етики

Abstract

У статті аналізується праця Мерольда Вестфаля "Чия спільнота? Котра інтерпретація?: філософська герменевтика для церкви" (2009). Висвітлюється проблема переосмислення ним постулатів політичного лібералізму і морального комунітаризму в контексті формування його екзистенціальної еклезіології та екуменізму. Розглядаються особливості імплементації постулатів політичного лібералізму і морального комунітаризму М. Вестфалем в його екзистенціальну теологію, в якій церква витлумачується як діалог, екуменічний діалог. Доводиться, що політичний лібералізм і моральний комунітаризм стали евристичними засобами формування екзистенціальної еклезіології та екуменізму М. Вестфаля.

В статье анализируется работа Мерольда Вестфаля "Чье сообщество? Чья интерпретация?: философская герменевтика для церкви" (2009). Исследуется характер переосмысления постулатов политического либерализма и морального коммунитаризма в контексте формирования его экзистенциальной экклезиологии и экуменизма. Рассматриваются особенности имплементации постулатов политического либерализма и морального коммунитаризма в экзистенциальную теологию, в которой церковь истолковывается как экуменический диалог. Доказывается, что политический либерализм и моральный коммунитаризм стали эвристическими средствами формирования экзистенциальной экклезиологии и экуменизма М. Вестфаля.

In the article analyzes of Merold Westphal’s book "Whose community? Which interpretation?: philosophical hermeneutics for the church." (2009). Interpret the problem of rethinking his postulates of political liberalism and moral communitarian in the context formation his existential ecclesiology and ecumenism. Considered the features of the implementation of postulates of political liberalism and moral communitarian in M. Westphal’s existential theology in which church interpret, as a ecumenical dialogue. Proved, that political liberalism and moral communitarian become heuristic means of formation of M. Westphal’s existential ecclesiology and ecumenism.