В статье говорится о различных методах обучения неродному языку: суггестопедическом
методе активизации резервных возможностей личностей и коллектива, методе общины,
современном варианте натурального метода, устном (ситуативном) методе, методе
коммуникативных заданий и др. Несмотря на то, что лингводидактический дискурс
преподавателя иностранного языка в каждом из этих методов занимает свое особое место,
очевидно, что он является для учащихся образцом иноязычной речи, средством коммуникации на
уроке, средством обучения и своеобразным учебным материалом.
В статті мова йдеться про різні методи навчання нерідній мові: суггестопедичний метод
активізації резервних можливостей особистостей та колективу, метод громади, сучасний
варіант натурального методу, усний (ситуативний) метод, метод комунікативних завдань та ін.
Не дивлячись на те, що лінгводидактичний дискурс викладача іноземної мови в кожному з цих
методів займає своє особливе місце, очевидно, що він є, для тих хто навчається, зразком
іншомовної мови, засобом комунікації на уроці, засобом навчання та своєрідним учбовим
матеріалом.
The article refers to the various methods of training foreign language: suggestopedics the method
of activation reserve possibilities of the individuals and the collective, the community, the modern version
of the natural method, oral (situation) method, the method of communicative tasks, etc. In spite of the fact
that lingvodidaktics discourse teacher of foreign language in each of these methods has its special place,
it is obvious that he is for students sample language speech, means of communication in the classroom,
learning tool and a kind of educational material.
