У статті досліджується Кантова прагматична антропологія як специфічна модель дослідження людини, її природи. Ця модель розроблялась німецьким філософом у 1770-і роки. Дана проблематика знайшла своє відображення в новому
університетському курсі з прагматичної антропології, який Кант читав тривалий час до своєї
відставки з університету в 1796 році. Основні ідеї
цього лекційного курсу Кант репрезентував у трактаті «Антропологія з прагматичного погляду» (1798), де висувається на перший план нова модель дослідження людської природи. Ґрунтуючись на аналізі цього трактату, матеріалах
лекцій, а також на нотатках (маргіналіях), Кант розкриває концептуальні
відмінності між прагматичної моделлю антропології та іншими дослідженнями, які він провадив у своїй трансцендентальній філософії. Не менш важливими
для антропологічної проблематики є його лекції з метафізики та природничих
наук, які він також викладав в Кенігсберзькому університеті. Розглядаються
теоретичні засади, що уможливили генезис прагматичних уявлень про людину.
У цьому зв’язку особливу увагу звернено на роль фізичної географії, її концептуальної мови у процесі формування прагматичної антропології. Тривале викладання фізичної географії, яку Кант почав читати студентам задовго до своєї
нової антропологічної доктрини, підштовхнуло німецького філософа до поступової трансформації метафізичних уявлень про людину. Концептуальний зміст
прагматичної моделі антропології, її зв’язок з розумінням людини як активного
суб’єкта, який завдяки власним зусиллям формує себе і свій світ, Кант цілком
послідовно відрізняє від вивчення людини як частини природи, її соматології.
Досліджено основні аспекти прагматичної антропології, їх відмінність від емпіричного і морального виміру людської природи. Зазначено, що тільки звернення
до всіх цих вимірів людини уможливить відповідь на кантівське питання: Що
є людина? Відповідь на це питання, що її пропонує прагматична антропологія,
слід розглядати лише як одну з можливих концептуальних моделей, яку необхідно доповнити іншими антропологічними підходами до вивчення людини, що їх
пропонує критична філософія Канта. Антропологічні ідеї німецького філософа
суттєво вплинули на його педагогічну доктрину.
В статье исследуется Кантовская прагматическая антропология как специфическая модель исследования человека, его природы. Эту модель немецкий философ начал разрабатывать в 1770-е годы. Данная проблематика
нашла свое отражение в новом университетском курсе по прагматической
антропологии, который Кант читал до своей отставки в 1796 году. Основные
идеи этого лекционного курса Кант представил в трактате «Антропология с
прагматической точки зрения» (1798), где выдвигается на первый план новая модель изучения человеческой природы. Основываясь на анализе этого
трактата, материалах лекций, а также на собственных записях (маргиналиях), Кант раскрывает концептуальные различия между прагматической
моделью антропологии и другими исследованиями, которые он развивал в
трансцендентальной философии. Не менее важными для антропологической проблематики являются его лекции по метафизике и естественным наукам, которые он также преподавал в Кенигсбергском университете. Рассмотрение теоретических основ, которое выявляет генезис прагматического
представления о человеке, также является частью нашего исследования. В
этой связи особое внимание обращено на роль физической географии, ее
концептуального языка в формировании прагматической антропологии.
Длительное преподавание физической географии, которую Кант читал
студентам задолго до своего курса антропологии, подтолкнуло немецкого
философа к постепенной трансформации метафизических представлений
о человеке. Концептуальное содержание прагматической модели антропологии, ее связь с пониманием человека как активного субъекта, который
благодаря собственным усилиям формирует себя и свой мир, Кант отличал
от изучения человека как части природы. Исследованы основные аспекты
прагматической антропологии, их отличия от эмпирического и морального измерения человеческой природы. Выяснено, что только обращение
ко всем этим измерениям человека делает возможным ответ на кантовский вопрос: Что есть человек? Ответ на этот вопрос, который содержится
в прагматической антропологии, следует рассматривать лишь как одну из
возможных концептуальных моделей, которую необходимо дополнить другими антропологическими подходами к изучению человека, что предлагает
критическая философия Канта. Антропологические идеи немецкого философа существенно повлияли на его педагогическую доктрину.
This article examines Kant’s pragmatic anthropology as a specific model of
perceiving a human, his nature which German philosopher started to elaborate in
the beginning of 1770s. This issue found its reflections in the new course of university lectures on pragmatic anthropology that Kant read before his retirement in
1796. Basic ideas of this academic course Kant has presented in his treatise “Anthropology from a Pragmatic Point of View” (1798) which highlights a new model
of studying human nature. Based on the thorough analysis of this particular tractate and on the materials for the lectures, as well as Kant’s notes, the research on
conceptual differences between pragmatic anthropology model and other human
studies that German philosopher developed in his transcendental philosophy, as
well as in metaphysic and naturalistic subjects, which he also taught in University
of Kцnigsberg, can be conducted. Theoretical backgrounds that enabled genesis of
pragmatic view on a human are a part of this investigation. On this connection, a
special attention is paid to the role of physical geography, its conceptual language
in the genesis of pragmatic view on a human. It was physical geography, which
Kant taught long before a new model of anthropology, which has led to a gradual
metaphysical interpretation of Kant’s view on a human, his soul and freedom.
Conceptual matter of pragmatic anthropology model, its connection to perceiving
a human as an active subject who with his own efforts constitutes his own nature,
which, in its turn, is the part of the nature, is studied. Basic concepts of Kant’s
anthropology are analyzed in this regard; their dissimilarities to empirical and
moral dimensions with the help of which German philosopher is trying to answer
the question: “What a human is?” are deliberated on. However, the answer to this
question is fundamentally differing from the answers offered by Kant’s pragmatic
anthropology. Anthropological ideas of the German philosopher have essentially
affected its pedagogical doctrine.
