There is a growing incapacity to understand the
major institutional principle that made the research
university into such a revolutionary success, firstly in
Prussia and in Germany, later in the United States:
academic freedom. Far from being a simple formula to
be carried out without afterthought, academic freedom
is a value, a practical instrument and a legal principle that has to be understood in
relation to creativity. In this article, academic freedom and its importance for creativity
in research (and teaching) is analyzed from three fundamental vantage points, firstly
in terms of what academic freedom is, secondly how it works in practice and thirdly by
looking at why academic freedom is so crucial to creativity. It concludes by reflecting
on why it is that while the research universities that have worked under the principles
of academic freedom have been extremely successful, those who today develop research
policies and even university leaders are striving to dismantle the one precondition that
makes all the difference, namely academic freedom.
Зараз в університетському середовищі спостерігається зростаюча нездатність зрозуміти ключовий інституційний принцип академічної свободи,
який спочатку в Пруссії, а згодом в об’єднаній Німеччині та США дозволив
зробити революційний прорив в розбудові дослідницького університету.
Академічна свобода ніяк не може бути зведеною до простих та завершених
формулювань, оскільки є одночасно цінністю, практичним інструментом
та правовим принципом, який можна зрозуміти лише у співвідношенні з
креативністю. Дана стаття аналізує академічну свободу та її важливість для
дослідження та навчання з точки зору трьох фундаментальних моментів:
по-перше, чим є по суті академічна свобода; по-друге, як цей принцип працює в практичній площині й, по-третє, чому академічна свобода є критично необхідною для людської креативності. Підсумовуючи розгляд означеної
теми, автор розмірковує, чому, не зважаючи на те, що керовані принципом
академічної свободи дослідницькі університети демонструють значні успіхи, розробники сучасних дослідницьких політик, а іноді й навіть лідери університетів, намагаються демонтувати або обмежити академічну свободу, цю
важливу передумову повноцінного університетського життя.
Сейчас в университетской среде наблюдается рост неспособности понять
ключевой институциональный принцип академической свободы, который
сначала в Пруссии, потом в объединенной Германии и США позволил сделать революционный прорыв в становлении исследовательского университета. Академическая свобода не может быть сведена к простым и законченным
формулам постольку, поскольку одновременно является ценностью, практическим инструментом и правовым принципом, который можно понять лишь
в соотнесении с творчеством. Данная статья анализирует академическую свободу и ее значение для исследовательской деятельности и обучения с точки зрения трех фундаментальных позиций: во-первых, чем, по сути, является
академическая свобода; во-вторых, как этот принцип может быть реализован в практической плоскости и, в-третьих, почему академическая свобода
является критически необходимой для творчества. Подытоживая рассмотрение данной темы, автор размышляет, почему, несмотря на то, что исследовательские университеты, положившие в основу своей деятельности принцип
академической свободы, демонстрируют значительные успехи, разработчики
образовательных политик, а иногда даже лидеры университетов, стремятся
демонтировать или же существенно ограничить академическую свободу, эту
важную предпосылку полноценной университетской жизни.