Синергійна антропологія як чинник формування нової гуманітарної парадигми

Abstract

XX століття засвідчило, що сучасний антропологічний проект втратив свою актуальність. В наш час відбувається постантропологічний поворот, робляться спроби побудови нової гуманітарної парадигми. У статті здійснено аналіз основних антропологічних уявлень сучасності, констатується глибока трансформація самого феномену людини. Зазначається, що спільним для сучасних людиномірних дискурсів є відмова від есенціалістського тлумачення людини і спроба охарактеризувати людину через його енергії, межі, розуміння людини як відкритої системи, що саморозвивається, самоорганізується в складному мінливому світі. Розглядається синергійна антропологія як методологічна засада нового розуміння людини, нового світогляду, де людина — це істота, яка конституює себе, як енергія, що відкривається назустріч Іншому. Автор доходить висновку, що синергійна модель людини може стати ядром нової епістеми для гуманітарного знання і вихідною передумовою нового гуманістичного проекту.

XX век показал, что современный антропологический проект потерял свою актуальность. В настоящее время происходит постантропологический поворот, совершаются попытки построения новой гуманитарной парадигмы. В статье осуществлен анализ основных антропологических представлений современности, констатируется глубокая трансформация самого феномена человека. Отмечается, что общим для современных человекомерных дискурсов является отказ от эссенциалистских представлений о человеке и попытка охарактеризовать человека через его энергии, границы, понимание человека как открытой саморазвивающейся, самоорганизующейся системы в сложном меняющемся мире. Рассматривается синергийная антропология как методологическая основа нового понимания человека, нового мировоззрения, где человек — это существо, которое конституирует себя, это энергия, открытая навстречу Другому. Автор приходит к выводу, что синергийная модель человека может стать ядром новой эпистемы для гуманитарного знания и исходной предпосылкой нового гуманистического проекта.

20th century has shown that modern anthropological project lost its relevance. Now there are post-anthropological turn and the attempts to build a new humanitarian paradigm. The article presents the analysis of the basic anthropological concepts of modernity, and a profound transformation of the phenomenon of human is stated. It is noted that common position for contemporary human-dimensional discourses is the rejection of essentialist interpretation and attempt to describe in terms of its energy, borders, the understanding the human being as an open, self-developing, self-organizing system in a complex changing world. We consider the synergy anthropology as a methodological basis of a new understanding of human, a new world where a human is creature thаt constitutes himself/herself, it is the energy that opens for the meeting Апоther.The author comes to the conclusion that synergy model of the person can be the basis of a new episteme for humanities and departure position for a new humanistic project.