Класифікації порушень мовленнєвого розвитку : сучасний стан, протиріччя та шляхи їх усунення

Abstract

Стаття присвячена аналізу сучасних класифікацій мовленнєвих порушень, які використовуються в практиці логопедичної роботи в Україні. Автор коротко аналізує історію створення клініко-педагогічної та психолого-педагогічної класифікацій мовленнєвих порушень, аспекти їх функціональної взаємодії в практиці логопедичної роботи, переваги та недоліки кожної з класифікацій. Особлива увага в статті відводиться виявленню та вивченню протиріч, що існують між клініко-педагогічною та психолого-педагогічною класифікаціями та постановці питань, які потрібно нагального вирішити для їх усунення. Для оновлення існуючих класифікацій та усунення виявлених протиріч автор пропонує включити до класифікацій: групу системних порушень мовлення, затримку мовленнєвого розвитку, виділення в окремі нозології порушень, що нині позначаються як ЗНМ нез’ясованої етіології.

This article covered an analysis of the speech disorders classifications, which are used in the practice of SLP work in Ukraine. The author briefly analyzes the history of clinical-educational and psycho-pedagogical classifications of speech-language disorders, functional aspects of their interaction in the practice of SLP work, advantages and disadvantages of each of the classifications. Special attention is given to the identification and research of the contradictions that exist between the clinical-educational and psycho-pedagogical classifications and to formulation of problems that need to be solved urgently to overcome them. To update the existing classifications and to eliminate identified contradictions author proposes to include in the classification a group of system speech-language disorders, speech development delay, to distinguish speech-language disorder, which exist now under the name general speech underdevelopment of unknown etiology, as a particular nosology.

Статья посвящена анализу современных классификаций речевых нарушений, которые используются в практике логопедической работы в Украине. Автор кратко анализирует историю создания клинико-педагогической и психолого-педагогической классификации речевых нарушений, аспекты их функционального взаимодействия в практике логопедической работы, преимущества и недостатки каждой из классификаций. Особое внимание в статье отводится выявлению и изучению противоречий, существующих между клинико-педагогической и психолого-педагогической классификациями и постановке проблем, которые нужно неотложного решить для их устранения. Для обновления существующих классификаций и устранения выявленных противоречий автор предлагает включить в классификации: группу системных нарушений речи, задержку речевого развития, выделение в отдельные нозологии нарушений, которые сейчас функционируют под названием ОНР невыясненной этиологии.