Проблема arche у філософії Хаймо Хофмайстера (від Мілетської школи до Платона)

Abstract

У статті аналізується класична праця відомого сучасного німецького філософа Хаймо Хофмайстера «Мислити філософськи» («Hofmeister H. Philosophisch denken»), яка присвячена пошуку фундаменту всього знання і всього сущого. Методологічний каркас статті полягає в тому, щоб розкрити логіку книги автора, який подає питання начала, arche як стрижневу, фундаментальну проблему філософії від початку її виникнення і до наших днів. Сформульована наріжна ідея даної статті, яка полягає у твердженні про те, що, на переконання німецького мислителя, філософія, яка від початку виникнення в Давній Греції відповідно до природи філософського мислення сформулювала фундаментальну проблему пошуку начала, arche, у процесі свого розвитку та відповідного розширення і поглиблення спектра проблем, що постали перед нею, поступово певною мірою втратила своє природне призначення. Відтак виник своєрідний парадокс: подрібнення проблематики і збагачення результатів філософських розмислів з кожною епохою все більше віддаляло дослідників від проблеми начала, яке передбачало цілісне пояснення світу і самої людини в ньому. У цьому контексті показаний основний мотив автора, який полягає в тому, щоб визначитися з тією втратою світоглядної функції філософії, яка не дозволяє сучасній людині з її ціннісними орієнтаціями усвідомлювати цілісність світу і своє в ньому призначення. Послідовно простежуються означені Х. Хофмайстером вузлові точки виникнення і розгортання проблеми начала, arche, починаючи від обґрунтування його речовинної природи і до eidos, idea Платона як духовного начала. Зокрема, розглядається обмеженість висновків представників Мілетської філософської школи про начало, arche як певну речовину і логічне обґрунтування невизначеного і необмеженого apeiron Анаксімандра, на зміну якому прийшла гераклітівська концепція начала, arche як становлення, що була відкинута Парменідом з його ідеєю сталого і незмінного буття, яке до того ж є тотожним мисленню. Завершується стаття концепцією Платона про eidos, idea у якості начала, arche, яка є своєрідним підсумком попередніх уявлень, а тому і своєрідним завершенням початкового періоду у пошуках фундаменту всього знання і всього сущого.

The article analyzes the classic work of the famous modern German philosopher Haimo Hofmeister "Think philosophically" («Hofmeister H. Philosophisch denken»), which is devoted to the search for the foundation of all knowledge and all that exists. The methodological framework of the article is to reveal the logic of the author's book, which presents the question of the beginning, arche as a core, fundamental problem of philosophy from the beginning of its emergence to the present day. The cornerstone idea of this article is formulated, which consists in the statement that, according to the German thinker, philosophy, which from the beginning of its origin in Ancient Greece, in accordance with the nature of philosophical thinking, formulated the fundamental problem of finding the beginning, arche, in the course of its development and corresponding expansion and the deepening of the spectrum of problems faced by it gradually lost its natural purpose to a certain extent. Thus, a kind of paradox arose: the fragmentation of problems and the enrichment of the results of philosophical reflections with each era further distanced researchers from the problem of the beginning, which provided for a holistic explanation of the world and the person himself in it. In this context, the main motive of the author is shown, which is to determine the loss of the worldview function of philosophy, which does not allow a modern person with his value orientations to realize the integrity of the world and his purpose in it. The nodal points of origin and development of the problem of principle, arche, defined by H. Hofmeister, starting from the justification of its material nature and ending with Plato's eidos, idea as a spiritual principle, are sequentially traced. In particular, the limitations of the conclusions of the representatives of the Miletus philosophical school about the beginning, arche as a certain substance and the logical justification of the indefinite and unlimited apeiron of Anaximander, which was replaced by the Heraclitean concept of the beginning, arche as becoming, which was rejected by Parmenides with his idea of permanent and unchanging being, which moreover, it is identical to thinking. The article ends with Plato's concept of eidos, idea as a beginning, arche, which is a kind of summary of previous ideas, and therefore a kind of completion of the initial period in search of the foundation of all knowledge and all that exists.