Моделі кінематики техніки змагальних вправ у важкоатлетів високої кваліфікації в процесі змагальної діяльності

Abstract

Відповідно до результатів аналізу науково-методичної та спеціальної літератури (результатів моніторингу Інтернет-джерел) з проблем технічної підготовки важкоатлетів високої кваліфікації колективом авторів встановлено, що проблема педагогічного моделювання кінематики змагальних вправ спортсменів на етапах багаторічного вдосконалення залишаєтеся актуальною і на сьогодні. Метою роботи є розглянути та проаналізувати індивідуальні моделі кінематики техніки змагальних вправ важкоатлетів для розробки контрольних кінематичних характеристик руху штанги під час ефективної змагальної діяльності. У процесі дослідно-аналітичної роботи були використані наступні методи: вивчення науково-методичної літератури, Інтернет ресурсів, педагогічні спостереження, відеозаписи змагань, біомеханічний аналіз структури руху штанги, методи математичної статистики. У результаті дослідження нами проаналізовано індивідуальні моделі кінематики техніки ривка та поштовху (першого прийому) у важкоатлетів високої кваліфікації минулого століття та сучасних спортсменів з різних країн світу (чемпіонів та призерів Ігор Олімпіад, чемпіонатів світу та континентів). Доведено, що економічність техніки виконання змагальних вправ важкоатлетів високої кваліфікації можна оцінювати за біомеханічними характеристиками переміщення штанги у двох головних фазах рухової структури «спортсмен-штанга»: під час переміщення штанги вгору на максимальну висоту та під час переміщення її вниз у фазу опорного присуду). Наведені матеріали досліджень показують, що існують певні відмінності у техніці виконання змагальних вправ у важкоатлетів високої кваліфікації різної статі та груп вагових категорій стосовно амплітуди вильоту штанги вгору, а також під час переміщення її в фазу опорного присіду. Підтверджено, що економічною техніка переміщення штанги у цих двох фазах може бути за такої умови, коли відмінності між двома фазами руху (вгору і вниз) є мінімальними.

According to the results of the analysis of scientific-methodical and special literature (results of monitoring Internet sources) on the problems of technical training of elite weightlifters, the team of authors established that the problem of pedagogical modeling of the kinematics of the technique of competitive exercises the competitive activity remains relevant even today. The purpose of the work is to consider and analyze individual models of the kinematics of the competitive exercise weightlifter’s technique for the development of control characteristics of the barbell movement during effective competitive activity. In the process of research and analytical work, the following methods were used: the study of scientific and methodological literature, Internet resources, pedagogical observations, video recordings of competitions, biomechanical analysis of the barbell movement structure, methods of mathematical statistics. As a result of the research, we analyzed individual models of the kinematics of the snatch and clean technique (first phase of C&J) of the elite weightlifters of the last century and modern athletes from different countries of the world (winners and medalists of the Olympic Games, world and continental championships) in the process of competitive activity. It has been proven that the efficiency of the technique of competitive exercises of the elite weightlifters can be evaluated by the biomechanical characteristics of the barbell movement in two main phases of the "athlete-barbell" movement structure: during the movement of the barbell up to the maximum height and during its movement down into the catch position). The cited research materials show that there are certain differences in the technique of performing competitive exercises among elite weightlifters of different genders and weight categories regarding the amplitude of the upward movement of the barbell, as well as during its movement into the catch position. It has been confirmed that the economical technique of moving the bar in these two phases can be provided that the differences between the two phases of movement (up and down) are minimal.