У статті наголошено на винятковій важливості для викладача вишу цілеспрямованого формування персональ-
ного бренду як фактора підвищення конкурентоздатності фахівця в умовах глобалізації, інтернаціоналізації та еко-
номізації освітньої сфери. Аргументовано, що однією з провідних детермінант успішного брендингу викладача вишу
є вдалий вибір та синхронізація з програмою відповідних стратегіко-тактичних брендингових дій однієї з шести ролей
у колективі, у складі якого він комунікує з цільовою аудиторією, а саме: лідера, активіста, виконавця, одинака, бунтаря
або пригніченого. Проаналізовано преференції і антипреференції, якими кожна з вищеокреслених поведінкових ролей
наділяє носія персонального бренду. Доведено пряму кореляцію ефективності реалізації брендингових ініціатив з адек-
ватністю фіксації викладачем вишу власної поведінкової ролі в ієрархічній структурі професійної соціальної групи
(передусім кафедри), яка зростає за умови врахування тривалості та стійкості вираженості характерних ознак пев-
ної ролі в колективі. Диференційовано близькі за соціально-психологічними ознаками поведінкові ролі лідера колективу
та активіста, а також виконавця і одинака. Обґрунтовано диференціацію ролі одинака на два психотипи (інтроверти
та індивідуалісти), різниця між якими полягає в концептуальному усвідомленні викладачем вишу необхідності дистан-
ціювання від членів професійного колективу. Запропоновано сім алгоритмів оптимізації впливу адекватно зафіксованої
викладачем вишу власної поведінкової ролі в ієрархічній структурі колективу на ефективність формування персональ-
ного бренду. Встановлено, що збереження поведінкової ролі пригніченого унеможливлює визнання бренду викладача
вишу цільовою аудиторію, тому не може вважатись допустимим для його формування.
The article emphasizes how important for a university professor is the purposeful formation of a personal brand as a factor
of increasing the competitiveness of specialist in the context of globalization, internationalization and economization of education.
It is argued that one of the leading determinants of successful branding of a university professor is the successful selection
and synchronization one of the six behavioral roles in the team: leader, activist, performer, loner, rebel or oppressed. The author
has analyzed preferences and anti-preferences that each of the above behavioral roles gives to the bearer of a personal brand.
It is proved that there is a direct correlation between the effectiveness of branding initiatives and the adequacy of fixation by
university professor his own behavioral role in hierarchical structure of the professional social group (especially the university
department), which increases given the duration and stability of the characteristics of a behavioral role in this team. The
differentiation of socio-psychological characteristics of behavioral roles of a team leader and activist, as well as a performer
and a loner is proposed. The differentiation of the role of loner into two psychotypes (introverts and individualists) is substantiated.
The difference between them lies in the conceptual awareness by university professor of the need to distance from members
of the professional team. Seven algorithms of optimizing the impact of adequately fixed by university professor his behavioral
role in the hierarchical structure of the team on effectiveness of personal brand formation are proposed. It is clarified that maintaining
the behavioral role of oppressed makes it impossible to recognize the university professor's brand by target audience, so
this role cannot be considered acceptable for its formation.
