У статті розкриваються ключові ідеї послідовників К. Г. Юнга щодо розвитку концепції психоаналітичної педагогіки. Досліджено класифікацію течій аналітичної психології. Обґрунтовано внесок відомих представників Центристської школи аналітичної психології та пост’юнгіанців. Доведено, що центристи визнавали значення творчих ідей К. Г. Юнга для психоаналізу, однак дотримувалися нейтралітету у суперечках К. Г. Юнга із З. Фрейдом. Представниками Центристської школи були С. Шпільрейн і Дж. Грін. Дослідження С. Шпільрейн були присвячені розвитку дітей дошкільного віку і поширенню ідей психоаналітичного виховання. Дж. Грін вивчав психологію дітей шкільного віку, а також важливість ролі учителя для формуванні особистості дитини. Серед пост’юнгіанців розкрито також ключові ідеї Е. Нойманна і М. Фордхама. Встановлено, що у науково-практичному полі пост’юнгіанських розвідок перебували дослідження казок, міфів, формування самості і колективного несвідомого народу. Доведено, що завдяки діяльності Е. Нойманна серед аналітичних психологів сформувалася незалежна група дитячих психоаналітиків.
Е. Нойманн зазначав, що кожна дитина приймає на себе поведінкові патерни від батьків і реалізує їх протягом життя. Англійський психоаналітик М. Фордхам був першим, хто визначив існування самості у новонароджених і розкрив архетипну природу дитячих казок. Доведено, що усі пост’юнгіанці дотримувалися думки, що дитина не народжується «tabula rasa», однак з’являється з певним гандикапом колективного несвідомого. Зважаючи на значення колективного несвідомого пост’юнгіанці запевняли, що будь-яка система освіти повинна враховувати надбання народної педагогіки і давніх традицій виховання. Перспективи подальших досліджень сплановано у розкритті ідей індивідуальної психології А. Адлера та його внеску у розвиток концепції психоаналітичної педагогіки.
The article reveals the key ideas of C. G. Jung’s followers on the development of the concept of psychoanalytic pedagogy. The classification of currents of analytical psychology is investigated. The contribution of well-known representatives of the Centrist School of Analytical Psychology and Post-Jungians is substantiated. It has been shown that centrists recognized the importance of C. G. Jung’s creative ideas for psychoanalysis, but adhered to neutrality in Jung’s debates with Freud. Representatives of the Centrist School were S. Spielrein and G. Green. S. Spielrein’s research was devoted to the development of preschool children and the spread of ideas of psychoanalytic education. G. Green studied the psychology of school-age children, as well as the importance of the role of the teacher for the formation of the child’s personality. Among the post-Jungians, the key ideas of E. Neumann and M. Fordham were also revealed. It has been established that the scientific and practical field of post-Jungian intelligence included studies of fairy tales, myths, the formation of identity and the collective unconscious people. It is proved that due to E. Neumann’s activity an independent group of child psychoanalysts was formed among analytical psychologists. E. Neumann noted that every child takes on behavioral patterns from parents and implements them throughout life. English psychoanalyst M. Fordham was the first to determine the existence of identity in newborns and revealed the archetypal nature of children’s tales. It has been shown that all post-Jungians held the view that a child is not born «tabula rasa», but appears with a certain handicap of the collective unconscious. Given the importance of the collective unconscious, the post-Jungians argued that any education system should take into account the achievements of folk pedagogy and ancient traditions of education. Prospects for further research are planned in the disclosure of the ideas of individual psychology in the context of the theory of psychoanalytic pedagogy.
