Анотація. Мета статті. На основі аналізу архівних джерел визначено роль і місце соціального страхування в більшовицькій доктрині побудови класового суспільства. Простежено функціональні особливості структури страхових органів у радянській Україні в період нової економічної політики та її трансформацію в умовах переходу до модернізації промислового виробництва. Методологія дослідження – принципи науковості, історизму, об’єктивності, методи: аналізу, проблемно-хронологічний, структурно-системний та порівняльний. Для виявлення кількісних показників структури соціального страхування автори використали елементи статистичного методу. Наукова новизна. Розкрито теоретично-правові засади впровадження системи соціального страхування в Українській СРР у 1920-х рр. Досліджено процес формування республіканських та місцевих органів керівництва системи соціального страхування та їх реорганізації після згортання НЕПу. Проаналізовано соціальний склад контингенту застрахованих осіб. Простежено джерела формування фінансової системи органів соціального страхування, визначено матеріальні проблеми та рівень спроможності соціального страхування в УСРР. Висвітлено діяльність страхових органів у сфері тимчасової непрацездатності, захисту від безробіття, надання медичної допомоги. Автори акцентували увагу на ідеологічній спрямованості, класовому підході та політичних пріоритетах функціонування системи соціального страхування в радянській Україні в 1920-х рр. Висновки. Запроваджуючи систему соціального страхування як форму соціального захисту населення в умовах нової економічної політики, радянська влада намагалася зберегти його класовий зміст. Незважаючи на популістські гасла соціального страхування для всіх, основну допомогу в цій сфері більшовики спрямовували спочатку на найбільш нужденні верстви населення, намагаючись перетворити їх у свою соціальну опору. У період соціалістичної реконструкції фінансова допомога була спрямована здебільшого на промислових робітників та службовців радянських і партійних установ. Соціальний захист за рахунок коштів соціального страхування не поширювався на селян-власників, на осіб самостійної праці, на членів промислово-кредитних товариств та сільськогосподарських кооперативів, для яких робота була основним джерелом матеріального забезпечення. На страхові кошти не могли розраховувати чиновники старої влади та служителі релігійних культів.
Abstract. The aim of the article. The role and place of social insurance in the Bolshevik doctrine of building a class society were analized on the basic of archival sources . The functional features of the structure of insurance bodies in the Soviet Ukraine during the period of the new economic policy and its transformation in the conditions of transition to modernization of industrial production have been traced. The research methodology – the principles of science, historicism, objectivity, methods: analysis, problem-chronological, structural-systemic, and comparative. To identify quantitative indicators of the structure of social insurance, the authors used elements of the statistical method. Scientific novelty. Theoretical and legal bases of introduction of the social insurance system in the Ukrainian SSR during the 1920s are revealed. The process of formation of republican and local authorities of the social insurance system and their reorganization after the collapse of the NEP has been studied. The social composition of the contingent of insured persons was analyzed. The authors determined the sources of formation of the financial system of social insurance bodies are traced, material problems and the level of social insurance capacity in the USSR. The activity of insurance bodies in the field of temporary incapacity for work, protection against unemployment, provision of medical care was covered out. The authors focused on the ideological orientation, class approach and political priorities of the functioning of the social insurance system in Soviet Ukraine during the 1920s. Conclusions. Introducing the system of social insurance as a form of social protection in the new economic policy, the Soviet government tried to preserve its class content. Despite the populist slogans of social insurance for all, the Bolsheviks initially directed the main assistance in this area to the most needy sections of the population, trying to turn them into their social support. During the socialist reconstruction, financial aid was directed mainly at industrial workers and employees of Soviet and party institutions. During the socialist reconstruction, financial aid was directed mainly at industrial workers and employees of Soviet and party institutions. Social protection at the expense of social insurance did not apply to peasant-owners, self-employed persons, members of industrial credit societies and agricultural cooperatives, for which work was the main source of material support. Officials of the old government and worshipers could not count on insurance funds.
