Стратегії розвитку особистісної харизми у процесі формування іншомовної компетентності

Abstract

У статті розглядається питання важливості особистої харизми викладача у процесі викладання іноземної мови та можливі стратегії її розвитку як для викладача, так і для студента. Метою дослідження визначено висвітлення критеріїв виміру харизматичної особистості та аналіз засобів її впливу на оптимізацію викладання іноземної мови в університетах нелінгвістичного напряму. Об’єктом дослідження є навчальний процес формування іншомовної компетентності, предметом виступає потреба розвитку харизми викладача і студента. Особливу увагу приділено аналізу наукових досліджень, зроблено науково обґрунтований опис дидактичного контексту поняття “харизма”. Для розкриття змісту проблеми були використані як методи теоретичного дослідження: аналіз наукової літератури, синтез частин і ознак досліджуваного явища в одне ціле, узагальнення та порівняння результатів діяльності студентів, так і методи емпіричного дослідження: педагогічний експеримент, психолого-педагогічне тестування. Формулюванню стратегічних прийомів формування харизматичної особистості передував педагогічний експеримент з визначення рівню харизми в двох групах студентів аграрного університету. Їм були запропоновані іншомовні автентичні психолого-педагогічні тести різного рівня. Результати показали, що рівень харизми у обох групах середній, але були виділені по два лідери в кожній. За результатами була визначена стратегія розвитку харизматичних якостей із трьох кроків: визначення початкового рівня харизми, систематичний розвиток лідерських якостей, система вправ із подвійною метою: набути навичок іншомовного спілкування та харизматичних якостей. Зроблено висновок, що сприйняття іншомовних навчальних методик залежить від рівня харизми викладача і студента і може розвиватись у процесі вивчення іноземної мови. Окреслено перспективи подальших досліджень, обґрунтовано подальші можливості інтеграції наукових досліджень харизми викладача і студента у контексті міжнародного спілкування та міжкультурного пізнання світу. Від упровадження результатів дослідження в навчальний університетський процес очікується оптимізація формування іншомовної компетентності.

The article deals with the importance of a teachers’ personal charisma in the foreign language teaching, it focuses on possible strategies for charisma development of both teachers and students. The purpose of the study is to highlight the criteria for measuring charismatic personality and to analyze its impact on the optimization of foreign language teaching in non-linguistic universities. The educational process of foreign language competence building has become the object of scientific research; the demand for charisma development of both teachers and students has been the research subject. Particular attention is paid to the analysis of scientific literature, to the description of the “charisma” concept. Methods of theoretical research, such as analysis of scientific approaches and synthesis of studied phenomenon, generalization and comparison, as well as methods of empirical research, such as pedagogical experiment, psychological and pedagogical testing have been used. The formulation of strategic approaches was preceded by a pedagogical experiment aimed at determining the level of charisma in two students groups. They were offered authentic English psychological and pedagogical tests. The results showed that the level of charisma was average in both groups. According to the results, a three-steps strategy for developing charismatic qualities has been determined, as well as a system of exercises with a purpose to master both skills of foreign language communication and charismatic qualities. The conclusion was as follows: competence formation in teaching foreign languages depends on the level of a teacher and students charisma and should be developed in the learning process. Further research directions were outlined. Further possibilities of charisma research integration into the teaching process in the context of international and intercultural communication all over the world have been substantiated. The introduction of research conclusions into the educational non-linguistic university process is expected to optimize the formation of students’ foreign language competence.