Державна мовна політика незалежної України

Abstract

Стаття присвячена аналізу основних ознак державної мовної політики України в період незалежності. Забезпечення мовних інтересів суспільства належить до ключових питань національної безпеки держави. Тому вектор державних заходів щодо врегулювання мовних відносин різних суспільних груп є показником спрямування політики владної верхівки на зміцнення чи, навпаки, ослаблення держави шляхом збалансування чи розхитування ситуації у суспільстві. У мультинаціональних державах, до яких належить і Україна, врегулювання мовних відносин – завжди дражливе питання, адже має високий протестний потенціал, а нав’язані політиками уявлення про мовні конфлікти часом можуть призводити до проявів сепаратизму на мовному ґрунті. Тож уряд, встановлюючи законодавчо певний мовний режим, повинен враховувати як національні інтереси, так і потреби досягнення мовного балансу і задоволення мовних потреб різних груп населення. Мета цих заходів виходить далеко поза власне мовні межі, як і корені самих мовних конфліктів у суспільстві. Мовна політика – це зазвичай сфера боротьби національно зорієнтованих політичних сил із тими, котрі відстоюють інтереси інших держав. Потужна політика росіянізації, яку протягом багатьох століть провадили Російська імперія та Радянський Союз щодо України, сьогоднішнє перебування України у сфері політичних інтересів Росії, спільні східнослов’янські корені та тривалі періоди спільної історії, активні міграції, штучні переселення і міжнаціональні шлюби, лінгвістична близькість української та російської мов і сформована змішана білінгвальна мова (суржик), прагнення України стати членом Європейського Союзу і через те – намагання дотримуватися стандартів Ради Європи (зокрема ратифікація Європейської хартії регіональних мов або мов меншин), маніпуляції мовним питанням у передвиборчій боротьбі – усе це формує унікальну мовну ситуацію України. У сфері державної мовної політики це відображається в чергуванні непослідовних спроб лібералізації державного регулювання мовних відносин, намагань закріпити російську мову як офіційну або регіональну на більшості території України або коротких періодів реукраїнізації окремих сфер суспільного життя.

The article focuses on the actual facts of language policy of independent Ukraine. Providing language interests of society is one of the key issues of national security. Therefore, the vector of state measures, which are aimed at regulation of language relations of different social groups, is an indicator of directing of the government policy to strengthen or vice versa weakening the state by balancing or loosening language situation in the society. In multinational states, to which Ukraine belongs, settling language relations always remains one of the tense question, and conflicts between representatives of different language groups may develop into language separatism. So government when legislatively settles language mode and takes action for supporting certain language mush keep in mind national interests as well as reaching balance in language situation and meeting language needs of different population groups. So the goal of state measures aimed at regulation of language relations is far beyond purely linguistic borders as well as the roots of the language conflicts themselves. Language policy is usually the field of struggle of nationally oriented political forces with those which defend interests of other states. Ukraine is a clear confirmation of this. Powerful policy of Russification, which was experienced by Ukraine for several centuries under the Russian Empire and the Soviet Union, today’s stay of Ukraine in the sphere of political interests of the Russian Federation, common Eastern Slavic roots and long periods of shared history, active migration, artificial resettlement and inter-ethnic marriages, linguistic closeness of Ukrainian and Russian languages and formed mixed bilingual language (surzhik), Ukraine’s aspiration to become a member of the EU and therefore – efforts to comply with the Council of Europe standards (in particular ratification of The European Charter for Regional or Minority Languages), manipulation of the language issue in the election campaigns – that is what forms a unique language situation of Ukraine. In the field of state language policy, it correlates with alternate of in consistent attempts to liberalize state regulation of language relations, efforts to proclaim Russian as an official or regional language in most of Ukraine, and short periods of re-Ukrainianization of certain spheres of public life.