DSpace at library NPU Dragomanova » Автореферати та дисертації » Автореферати »

Please use this identifier to cite or link to this item: http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/25720
Title: Соціально-філософський аналіз категорії "синестезія"
Other Titles: Socio-philosophical analysis of the category «synesthesia»
Authors: Савчин, Галина Віталіївна
Keywords: синестезія
сприймання
діяльність
мислення
свідомість
суб’єктивність
соціокультурний процес
мистецтво
творчість
уява
культура людської чуттєвості
синестезия
восприятие
деятельность
мышление
сознание
субъективность
субъектность
социокультурный процесс
искусство
творчество
воображение
культура человеческой чувственности
synesthesia
perception
activity
thinking
consciousness
subjectivity
subjectiveness
socio-cultural process
art
creativity
imagination
culture of human sensuality
Issue Date: 2018
Publisher: Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова
Citation: Савчин, Галина Віталіївна. Соціально-філософський аналіз категорії "синестезія" : автореф. дис. ... канд. філос. наук : 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії / Савчин Галина Віталіївна ; [наук. керівник Дротенко Валентина Іванівна] ; М-во освіти і науки України, Нац пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - Київ, 2018. - 20 с.
Abstract: У дисертації досліджується категорія «синестезія» як критерій культури людської чуттєвості в контексті соціально-філософського дискурсу з використанням потенціалу діалектики соціокультурного процесу. Доведено, що синестезія – це здатність ідеального здійснення поза реальним процесом, вираження і відтворення загального в його всезагальних формах; це точка породження і входження в форму всезагальності. Як логічне поняття, синестезія є результатом суспільної практики, яка змінює зовнішню дійсність, знищує її зовнішню визначеність і робить її об’єктивною істиною. З’ясовано, що синестезія, як специфічно розвинена чуттєва культура індивіда, не випадковість, а цілісно схоплена й усвідомлена необхідність. Вона породжує загально значущий соціокультурний продукт у формі індивідуального зсуву в системі образів, створених попередньою діяльністю творчої уяви. Показано, що зміст синестезії як принципу розвитку цілісності пізнавання та знання, творчої діяльності та креативності мислення полягає у відображенні не чуттєвої дійсності предметного світу, а у зміні способу відображення, способу уяви, який містить можливість творчості. Творча уява як універсальна здатність людини може сформуватися на синестезії – способі суб’єкт-об’єктної діяльності індивіда. Образ наявних всезагальних форм діяльності існує незалежно від свідомості і буття кожного окремого індивіда, який з необхідністю орієнтований на наявність цих форм як абсолютної точки відліку; форма явлена у почутті й протиставлена думці, історично окультурюється і задається свідомості як уже визначений мисленням факт культурної історії, як реальність. Розкрито поєднання індивідуальності сприйняття (синестезії) із загальною нормою уяви, коли нова норма визначає себе як індивідуальне відхилення, а індивідуальність сприйняття й уяви безпосередньо породжує загальний продукт (ідеал, символ), який є логічним розвитком діалектики соціокультурного процесу. Методологічний потенціал діалектики соціокультурного процесу складає теоретичну основу визначення синестезії як своєрідного новоутворення у просторі суперечливої взаємодії сприйняття й уявлення, як форми і способу організації культури людської чуттєвості. Розкрито потенціал категорії «синестезія» у розв’язання протиріч сучасної соціокультурної реальності, яка визначається полімодальністю і парадоксальністю сприйняття, посиленням проектного начала творчості особистості.
В диссертации исследуется категория «синестезия» как критерий культуры человеческой чувственности в контексте социально-философского дискурса с использованием потенциала диалектики социокультурного процесса. Доказано, что синестезия – это способность идеального осуществления поза реальным процессом, выражения и воспроизведения общего в его всеобщих формах; это точка порождения и вхождения в форму всеобщности. Как логическое понятие, синестезия является результатом общественной практики. Выяснено, что синестезия, как специфически развитая чувственная культура индивида, не случайность, а целостно схвачена и осознанная необходимость. Она порождает общезначимый социокультурный продукт в форме индивидуального смещения в системе образов, созданных предыдущей деятельностью творческого воображения. Показано, что содержание синестезии как принципа развития целостности познания и знания, творческой деятельности и креативности мышления заключается в отображении не чувствительной действительности предметного мира, а в изменении способа отображения, способа воображения, содержащий возможность творчества. Творческое воображение как универсальная способность человека может сформироваться на синестезии – способе субъект-объектной деятельности индивида. Образ всеобщих форм деятельности существует независимо от сознания и бытия каждого отдельного индивида, с необходимостью ориентирован на наличие этих форм как абсолютной точки отсчета; форма явлена в чувстве и противопоставлена мнению, исторически окультуривается и задается сознанию как уже определенный мышлением факт культурной истории, как реальность. Раскрыто сочетание индивидуальности восприятия (синестезии) с общей нормой воображения, когда новая норма определяет себя как индивидуальное отклонение, а индивидуальность восприятия и воображения непосредственно порождает общий продукт (идеал, символ), который является логическим развитием диалектики социокультурного процесса. Методологический потенциал диалектики социокультурного процесса составляет теоретическую основу определения синестезии как своеобразного новообразования в пространстве противоречивого взаимодействия восприятия и представления, как формы и способа организации культуры человеческой чувственности. Раскрыто потенциал категории «синестезия» в решении противоречий современной социокультурной реальности, которая определяется полимодальностью и парадоксальностью восприятия, усилением проектного начала творчества личности.
The thesis examines the category of «synesthesia» as a criterion of culture of human sensuality in the context of social-philosophical discourse using the potential of dialectics of the socio and cultural process. It is proved that synesthesia is the ability of ideal realization by the unreal process, expression and reproduction of the common in its universal forms; it is the point of generation and entry into the form of omniscience. As a logical concept, synesthesia is the result of social practice, which changes the external reality, destroys its external certainty and makes it an objective truth. It is found that synesthesia, as specifically developed sensual culture of the individual, not an accident, and holistically grasped and conscious need. It generates a generally significant socio-cultural product in the form of an individual shift in the system of images created by the previous activity of creative imagination. It is shown that the content of synesthesia as a principle of the development of the integrity of cognitive and knowledge, creative activity and creativity of thinking is displaying not the sensual reality of the subject world, but the change the way of display, the way of presentation, which contains the possibility of creativity. Creative imagination as a universal human ability can be formed on synesthesia – a way of subject-object activity of an individual. The image of the available universal forms of activity exists independently of consciousness and existence of each individual, which is necessarily focused on the presence of these forms as an absolute reference point; the form is manifested in the sense and opposed to opinion, historically cultivated and set consciousness as already defined by thinking fact of cultural history as reality. The combination of individuality of perception (synesthesia) with the General norm of imagination, when the new norm defines itself as an individual deviation, and the individuality of perception and imagination directly gives rise to a universal product (ideal, symbol), which is the logical development of the dialectics of the socio- cultural process. The methodological potential of the dialectics of the socio-cultural process is the theoretical basis for the definition of synesthesia as a kind of new formation in the space of contradictory interaction, perception and representation as a form and method of organizing the culture of human sensuality. It is revealed the potential of the category «synesthesia» in solving the contradictions of modern socio- cultural reality, which is determined by the polymodality and paradox of perception, the strengthening of the design principle of creativity of the individual.
URI: http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/25720
Appears in Collections:Автореферати

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
100355150.pdf403.23 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.