Філософія освіти за доби постнекласичної науки

Abstract

Наука як пізнання тісно пов'язана з наукою як культурою, тобто з освітою, відтворюючою самих суб'єктів науки. Неминучий розрив між науковими інноваціями і освітніми традиціями стає особливо очевидним під час наукових революцій. Нині постнекласична наука змінила не тільки систему своїх підстав, тобто тип наукової раціональності, але і опинилася перед проблемою створення некласич ного ідеалу раціональності. Все це надзвичайно важливо для філософії освіти, оскільки вона зале жить від розуміння людської здатності навчати і вчитися. Дослідження складних систем, що самоорганізуються, які включають людину, стали центральними в постнекласичній науці, особливо в синергетиці, трансдисциплінарній науці про самоорганізацію. Синергетична методологія може працювати в освіті, якщо філософія освіти розглядає її як процес самоорганізації.

Science as cognition is tightly connected with science as culture and also education, which reproduces the scientists themselves. An inevitable gap between scientific innovations and educational traditions is getting more obvi ous, especially in the time of scientific revolutions. Today, post non classical science has changed not only the system of its foundations, in particular the type of scientific rationality, but also has encountered the problem on how to create the non classical ideal of rationality. It is of great importance to the Philosophy of Education, because it depends on comprehension of man's capacity to teach and learn. Research of the complex self organizing systems, which include a man, has become central in the post non classical science, especially in Synergetic, a trans disciplinary science on self organization. Synergetic methodology could work in education, if Philosophy of Education regarded it as a self organizing process.