Стаття присвячена дослідженню проблеми діалектики творчості в соціально-філософських
поглядах мислителів Києво-Могилянської Академії. Поставлено акцент на тих джерелах, які
присвячені проблемам творчості. Досліджено, що творчість є найдовершенішою формою розвитку.
Диференційовано чинники, що впливають на параметри творчості. На основі проаналізованого
матеріалу досліджено, що творчість може усвідомлюватись суто на рівні фіксації та опису її
одиничних проявів в тих чи інших формах безпосередньої соціальної діяльності, або ж теоретично
репрезентуватись на трансцендентному рівні. Опираючись на принцип історизму, прослідковано
діалектику об’єкта та суб’єкта творчості, діалектику старого та нового, традицій і новаторства.
Доведено, що найяскравішим прикладом діалектичної суперечності одиничне-загальне-всезагальне
виступає в якості суб’єкта історії Києво-Могилянська Академія.
The article is devoted to the research of the problem of creation dialectics in Kyiv-Mohyla Academy
thinkers social and philosophical views. Emphasis is given to those sources which are devoted to creation
problems. It is proved that creation is the most advanced form of development. Factors affecting standards
of creation are distinguished. It is investigated on the basis of analyzed material that creation may be
realized only at the level of fixation and description of its singular expressions in these or those forms of
direct social activity or may be theoretically presented at the transcendent level. Based on the principle of
his toricism, creation object and subject dialectics and dialectics of old and new, traditions and innovation are observed. It is proved that outstanding example of dialectical antinomy singular – total – universalis
Kyiv-Mohyla Academy as the subject of history.
