У дисертаційному дослідженні вперше здійснено філософсько-релігієзнавчий
аналіз інституціональних трансформацій у релігійно-церковному комплексі
Волинського регіону (до складу якого зараховуємо території Рівненської, Волинської,
північну частину Тернопільської областей) як системній сукупності організаційно-
структурованих церковних і релігійних інституцій у контексті суспільно-політичних змін на інституціональному та особистісному рівнях. Визначено, що Волинський
регіон має іманентну лише йому конфесійно-інституційну специфіку.
У ХХ столітті, починаючи з першої радянізації краю, релігійно-церковний
комплекс досліджуваного історико-культурного ландшафту під впливом низки
чинників (Друга світова війна, антирелігійні кампанії, «повернення» релігії у
суспільне буття, ідентифікаційна криза у православ’ї, вплив постмодерної філософії
тощо) зазнав незворотних інституційних трансформацій, що призвели до сьогочасних
проблем функціонування релігійних інституцій. Визначено, що секуляризація у
Волинському регіоні була основною складовою радянського модернізаційного
проекту і впроваджувалась насильницькими, жорсткими методами (інституційним,
адміністративним, правовим, психологічним) та прискореними, форсованими
темпами. Через систему антирелігійних заходів тоталітарний режим намагався
обмежити діяльну сферу релігійно–церковного комплексу. З’ясовано, що за таких
обставин основні прояви унікальності індивідуального та універсального (що
реалізується у релігійних переконаннях і практиках) відособились від визнаних
державою релігійних інститутів і наблизились до неінституалізованого статусу, а
відтак і набули більш ситуативних форм, перемістились в індивідуальний простір.
Основним ініціативним суб’єктом цих процесів стали не лише священнослужителі,
але й миряни. Запропонована модель, яка ґрунтується на концептуальному розгляді
релігійно-церковного комплексу в усій багатоманітності його функціонування.
З’ясовано, що на інституційні трансформації у православ’ї впливає наявність різних
групових ідентифікацій – носіїв протидіючих тенденцій модернізації та
традиціоналізації. Сучасні протестантські конфесії (баптисти, свідки Єгови)
демонструють стабільну динаміку своєї присутності у регіоні. П’ятидесятницькі течії
показують високу динаміку зростання й посилення своєї присутності в різних сферах
суспільного буття Волинського регіону. Ідейна різноманітність і багатогранність
спільнот і асоціацій християн віри євангельської афішує про якісно нові явища в
українському євангельському русі та релігійному житті регіону, зважаючи на те, що
Волинський регіон акумулює третину п’ятидесятників всієї України.
В диссертационном исследовании впервые осуществлен философско-
религиоведческий анализ институциональных трансформаций в религиозно-
церковном комплексе Волынского региона (в состав которого относим территории
Ровенской, Волынской, северную часть Тернопольской областей) как системной совокупности организационно-структурированных церковных и религиозных
институтов в контексте общественно-политических изменений на
институциональном и личностном уровнях. Определено, что Волынский регион
имеет имманентную только ему конфессионально-институциональную специфику.
В ХХ веке, начиная с первой советизации края, религиозно-церковный
комплекс исследуемого историко-культурного ландшафта под влиянием ряда
факторов (Вторая мировая война, антирелигиозные кампании, «возвращение»
религии в общественное бытие, идентификационный кризис в православии, влияние
постмодернистской философии и т.д.) подвергся необратимым институциональным
трансформаціям, которые привели к сегодняшним проблемам функционирования
религиозных институтов. Определено, что секуляризация в Волынском регионе была
основной составляющей советского модернизационного проекта и внедрялась
насильственными, жесткими методами (институциональным, административным,
правовым, психологическим) и ускоренными, форсированными темпами. Через
систему антирелигиозных мер тоталитарный режим пытался ограничить деятельную
сферу религиозно-церковного комплекса. Выяснено, что при таких обстоятельствах
основные проявления уникальности индивидуального и универсального (что
реализуется в религиозных убеждениях и практиках) обособились от признанных
государством религиозных институтов и приблизились к неинституализованному
статусу, а затем и приобрели более ситуативные формы, переместились в
индивидуальное пространство. Основными инициативнымы субъектами этих
процессов стали не только священнослужители, но и миряне. Предложена модель,
основанная на концептуальном рассмотрении религиозно-церковного комплекса во
всей многогранности его функционирования. Установлено, что ситуация
постмодерна способствует противостоянию модернизационного и
традиционалистского проектов развития религиозных институтов.
Традиционалистские (консервативные) тенденции, унаследованные в исследуемом
историко-культурном регионе в православии от идеологов черносотенного движения
(один из крупнейших центров черносотенства в Российской империи в начале ХХ
века находился в Почаевской лавре), хранились и развивались в среде православного
сектантства, враждебно настроенного к любому государственному институту. Также
консервативные тенденции, имеющиеся в некоторых протестантских конфессиях
Волынского региона, считают себя наследниками нелегально действующих групп,
которые в условиях тоталитарного режима постоянно преследовались, вызвавшие их
склонность к «закрытого» типа общинности. Выяснено, что на институциональные
трансформации в православии влияет наличие различных групповых идентификаций
- носителей противодействующих тенденций модернизации и традиционализации.
Современные протестантские конфессии (баптисты, свидетели Иеговы)
демонстрируют стабильную динамику своего присутствия в регионе.
Пятидесятнические течения показывают высокую динамику роста и усиления своего
присутствия в различных сферах общественной жизни Волынского региона. Идейное
разнообразие и многогранность общин и ассоциаций христиан веры евангельской
афиширует о качественно новых явлениях в украинском евангельском движении и религиозной жизни региона, несмотря на то, что Волынский регион аккумулирует
треть пятидесятников всей Украине.
This thesis is the first attempt of a comprehensive philosophical and religious studies
analysis of the institutional transformations in the religious and church complex of Volyn
region (which contains the territories of Rivne, Volyn and the north part of the Ternopil
regions), understood as a system set of organizational structured ecclesiastical and religious
institutions in a context of social and political changes on an institutional and personal level.
It is defined that the Volyn region has its own immanent confessional and institutional
particularity.
Beginning from the first Sovietization of the region in the twentieth century, the
religious and church complex of investigated historical and culture landscape underwent the
nonreversible institutional transformations under the influence of several factors (the
Second World War, anti-religious campaigns, the “return” of religion in the social life, an
identification crisis in Orthodox Church, an influence of postmodern philosophy etc.). All
those facts have caused an appearance of modern problems in religious institutions
functioning. It has been defined that secularization in Volyn region was the main constituent
of the Soviet modernization project and was implemented by using forcible and violent
methods (institutional, administrative, legal, and psychological) and at faster paces. By
using a system of antireligious actions, totalitarian regime tried to limit a field of activities
of the religious and church complex. It has been clarified that under such circumstances the
main demonstration of the uniqueness of individual and universal features (realized in
religious practices) stood apart from the recognized by the state religious institutions and
became closer to noninstitutionalised status. Thus, they obtained much more situational
forms, transferred into individual space and not only to the priesthood, but also to the laity
became the main figures in those processes. The model, which is based on the conceptual
assessment of the religious and church complex in all diversity of its functioning, has been
offered. It was emphasized that institutional transformations in Orthodox Christianity are
influenced by the existence of different group identifications – bearers of opposite
tendencies of modernization and traditionalization. Modern Protestant confessions
(Baptists, Jehovah's Witnesses) show the stable dymanics of their existence in the region.
Pentecostal movements show the high dynamics of growth and strengthening of their
positions in different fields of social being in Volyn region. Diversity in ideas and variety
of communities and associations of Christians of Evangelical Faith declares the whole new occurrences in Ukrainian evangelistic movement and in religious life of the region, taking
into account the fact that Volyn region accumulates a third part of Ukrainian Pentecostals.
