Проблеми, що постають у статті, частково знаходять відображення у сучасній українській гуманітаристиці, зокрема у філософсько-культурологічних та мистецтвознавчих розвідках. Метою цієї статті є обґрунтування положення про те, що оздоблення житла є ментальною ознакою побуту українців, пов’язаною з провідними архетипами українського менталітету, виникнення яких зумовлювались впливом та естетичним осмисленням навколишньої природи. Орнаментування оселі й усіх ужиткових речей виникло і тривалий час фігурувало у народному побуті як захист від злих сил. Згодом оберегова функція все більше сходила нанівець, заступаючи місце естетичній, коли світ розумівся як художній твір, який творить сама людина.
Проблемы, освещаемые в статье, частично находят отражение в современной украинской гуманитаристике, в частности в философско-культурологических и искусствоведческих исследованиях. Целью статьи является обоснование положения о том, что украшение жилища является ментальной чертой быта украинцев, связанной с ведущими архетипами украинского менталитета, возникновение которых обусловлено воздействием и эстетическим осмыслением окружающей природы. Декорирование дома и домашних вещей возникло и долгое время использовалось в народном быту как защита от злых сил. Впоследствии роль оберега все больше сходила на нет, заступая место эстетической функции, когда мир понимался как художественное произведение, которое творит сам человек.
The problems covered in the article are reflected in the modern Ukrainian humanities, in particular in philosophical and cultural studies and art studies. The purpose of this article is to substantiate the thesis that the decoration of the dwelling is a mental feature of the life of Ukrainians associated with the leading archetypes of the Ukrainian mentality, the emergence of which is due to the impact and aesthetic interpretation of the surrounding nature. The decoration of the house and household items arose and was used for a long time in folk life not just as decoration, but as protection from evil forces. Subsequently, the role of the guardian of more and more came to naught, taking the place of aesthetic, when the world was understood as a work of art created by the person himself.
