Стаття присвячена вивченню еволюційних тенденцій у вживанні займенників другої особи у письмових свідченнях 1560-1760 років. На матеріалі мовних корпусів англійської мови крізь призму соціолінгвістичних та прагматичних факторів виявлено особливості узусу займенників другої особи ранньоновоанглійської мови. Розглянуто детермінанти, які кондиціювали вживання форм займенника другої особи у письмових свідченнях. Окреслено типові та дивергентні тенденції у виборі форми займенника другої особи залежно від статі, віку та соціального статусу мовця та адресата.
Статья посвящена изучению эволюционных тенденций употребления местоимений второго лица в письменных показаниях 1560-1760 годов. На материале языковых корпусов английского языка сквозь призму социолингвистических и прагматических факторов выявлены особенности узуса местоимений второго лица ранненовоанглийского языка. Рассмотрены детерминанты, которые кондиционировали употребление форм местоимения второго лица в письменных показаниях. Обозначены типовые и дивергентные тенденции в выборе формы местоимения второго лица в зависимости от пола, возраста и социального статуса говорящего и адресата.
The article studies evolutionary trends in the use of the second-person pronouns in the depositions of 1560-1760. English language corpuses used as data source together with sociolinguistic and pragmatic factors were studied in order to identify the features of second-person pronouns usage. Determinants conditioning the functioning of the second-person pronouns were analyzed. The scope of typical and divergent trends in the choice of singular second-person pronouns in accordance with the sex, age and rank of the speaker and the addressee was outlined. The perspectives of future investigation were defined.
