У дисертації вперше в українському релігієзнавстві на основі комплексного
аналізу широкого кола теоретичної літератури та документальних джерел,
переважна більшість яких раніше не була об’єктом релігієзнавчого осмислення,
здійснено цілісне дослідження розгортання феномену громадянської релігії в
Україні у площині «держава – релігійні інституції – громадянське суспільство» та її
виявів під час Помаранчевої революції та Революції Гідності.
Доведено, що українська модель громадянської релігії не є спонтанним
явищем, викликаним суспільно-політичною кризою, а виявляється феноменом
розвитку державно-суспільно-релігійних відносин протягом всього існування
незалежної держави. Її фундаментом є полірелігійність та поліконфесійність
полієтнічного населення країни, яке має історично зумовлений високий рівень
релігійної толерантності та суспільної довіри до релігійних інституцій, які історично
дистанційовані від влади й наближені до суспільства; партнерсько-симбіотична
модель державно-церковних відносин, сформована на демократичному законодавстві, що гарантує всім релігійним організаціям рівні права і не надає
преференцій жодній з них, зокрема щодо формування загальної суспільної ідеології;
формування релігійної мережі незалежної України як складової громадянського
суспільства, створення ефективних міжрелігійних і міжконфесійних громадських
організацій, модеруючих взаємодію з органами державної влади й іншими
сегментами громадянського суспільства.
Громадянська релігія в Україні є виявом «демократії прямої дії». Вона не
створюється та не керується ані державою, ані політичними силами, ані релігійними
інституціями, ані громадянськими об’єднаннями, принципово від них
відмежовуючись, стоїть над конфесійними й етнічними перегородками, виконуючи
націєконсолідуючу функцію, легітимує та сакралізує ті форми та інститути
державної влади й політичні постаті, що сприяють формуванню сильної суверенної
української держави на національних аксіологічних засадах та історично
сформованих духовних принципах.
Громадянська релігія реалізується через нову символічну комунікацію, яка
легітимізує сучасний етап демократизації суспільства. Її політичні ритуали
формують в суспільній свідомості єдину систему цінностей, конституюючи через
громадянську релігію фрейм соціально-політичної ідентичності. Це дає шанс
розколотому українському суспільству консолідуватися на основі спільної
причетності до національно-демократичних перетворень, подолати застарілі
роз’єднуючі стереотипи суспільної свідомості в політиці й міжконфесійних
відносинах.
В диссертации впервые в украинском религиоведении на основе комплексного
анализа широкого круга теоретической литературы и документальных источников,
большинство из которых ранее не было объектом религиоведческого осмысления,
осуществлено целостное исследование развертывания феномена гражданской
религии в Украине в плоскости «государство – религиозные институты –
гражданское общество» и ее проявлений во время Оранжевой революции и
Революции Достоинства.
Доказано, что украинская модель гражданской религии – не спонтанное
явление, вызванное общественно-политическим кризисом, а феномен развития
государственно-общественно-религиозных отношений на протяжении всего
существования независимого государства. Ее фундаментом является
полирелигиозность и поликонфессиональность полиэтнического населения страны,
демонстрирующего исторически обусловленный высокий уровень религиозной
толерантности и общественного доверия к религиозным институтам, которые
исторически дистанцированы от власти и приближены к обществу; партнерско-
симбиотическая модель государственно-церковных отношений, сформированная на
демократическом законодательстве, гарантирует всем религиозным организациям
равные права и не предоставляет преференций ни одной из них, в частности по
формированию общей общественной идеологии; формирование религиозной сети
независимой Украины как составляющей гражданского общества, создание
эффективных межрелигиозных и межконфессиональных общественных
организаций, модерирующих отношения с органами государственной власти и
другими сегментами гражданского общества.
Гражданская религия в Украине рассматривается как проявление «демократии
прямого действия», которое не создается и не управляется ни государством, ни
политическими силами, ни религиозными институтами, ни гражданскими
объединениями, принципиально от них отграничиваясь, стоит над
конфессиональными и этническими преградами, выполняя нациеконсолидирующую
функцию, легитимизирует и сакрализует формы и институты государственной
власти и политические фигуры, способствующие формированию сильного
суверенного украинского государства на национальных аксиологических принципах
и исторически сложившемся духовном фундаменте.
Доказано, что гражданская религия реализуется через новую символическую
коммуникацию, легитимизирующую современный этап демократизации общества.
Ее политические ритуалы формируют в общественном сознании единую систему
ценностей, конституируя через гражданскую религию новый фрейм социально-
политической идентичности. Это дает шанс консолидировать расколотое
украинское общество на основе сопричастности к национально-демократическим
преобразованиям, преодолеть устаревшие разъединяющие стереотипы
общественного сознания в политике и межконфессиональных отношениях.
Dissertation develops the complete research of the civil religion phenomenon in the
“state – religion institutions – civil society” level during The Orange Revolution and The
Revolution of Dignity based on a wide range of theoretical literature and documental
resources most of which were never taken as an object of religious studies.
It has been proved that Ukrainian model of the civil religion is not a spontaneous
phenomenon raised by the civil and political crisis but the phenomenon of developing
state-civil-religious relationships during the whole history of independent state existence.
It’s base on polyreligious and polyconfessionality of the polyethnical population of the
country demonstrating historically determined level of high religion tolerance and civil
trust in religious institutions which were never close to political power and were close to
the society.
Civil religion in Ukraine is being considered as the manifestation of the “democracy
of straight action” which is not created or controlled either by the government and political
powers or civil associations, and being separated from those mentioned above, stands
above confessional and ethnic borders, carrying out consolidation function, legitimizing
and sacralizating state institutions and politicians who develop powerful independent
Ukrainian state.
In dissertation it has been proved that civil religion manifests through the new
symbolic communication legitimizing the new stage of democratization of the society.
