Дисертація містить комплексне дослідження гуманістичних ідей етики
релігій різних традицій. Виявляються зміст, умови та форми їхньої дієвості в
контексті завдань толерантизації міжконфесійних стосунків, поєднання
виховних і культуротворчих потенцій релігійної етики й світського
гуманізму. Впроваджено в теоретичний і методологічний дискурс принцип
гуманістичної синергії етичних ідей різних віросповідних традицій, а також
обґрунтовано його функціональність в умовах глобалізованого,
постінформаційного соціуму. Гуманістична синергія визначається як
соціокультурно мотивована взаємодія сумірних за моральним змістом
релігійних і філософських ідей різних традицій у контексті практик
соціальної комунікації релігійних спільнот та вірян в умовах мультикультурного середовища і необхідності соціальної й ціннісної
солідарності в ньому. Гуманістична синергія етичних ідей релігій аж ніяк не
означає інтенцію чи претензію на розмивання віросповідної ідентичності тієї чи
іншої релігії або конфесії (що й відрізняє її як методологічний принцип від певної
ідеологеми), але тільки мотивує пошук (на особистісному, спільнотному,
життєво-практичному і світоглядно-концептуальному рівнях) дієвих
можливостей координації, взаємодопонювальності та спільної культурно-
виховної ролі етичних ідей різних традицій з акцентуацією їхнього
антропологічного підґрунтя та гуманістичного, людинотворчого, особистісно- й
комунікативно-розвиваючого впливу. Виявлено можливості світоглядної
конвергенції на індивідуальному і культурно-спільнотному рівні
філософських та релігійних контекстів обґрунтування гуманістичної етики.
Доведено, що смисловий синтез, з одного боку, філософських, а з іншого, –
релігійних гуманістичних етичних постулатів може мати продуктивний не
лише теоретичний, а й практично-просвітницький потенціал, оскільки він
надає орієнтири концептуально-інтегрованого бачення вірянами власної
релігійної традиції, акцентує в ній смислові мотиватори для морального
ентузіазму в соціально значущих ініціативах, заохочує до діалогу з носіями
інших переконань й ідентичностей. Методологія гуманістичної синергії
етичних ідей релігій може, зокрема, використовуватися в практиках
оптимізації релігійної та релігієзнавчої освіти, культурно-естетичної
комунікації вірян і спільнот різних традицій; збалансуванні
загальногуманітарної і конфесійної компонент у змістовому наповненні
богословської науки й освіти тощо.
Диссертация содержит комплексное исследование гуманистических
идей этики религий различных традиций. Выявлены содержание, условия и
формы их действенности в рамках задач толерантизации
межконфессиональных отношений, сочетания воспитательных и
культуротворческих потенций религиозной этики и светского гуманизма.
Вводится в теоретический и методологический дискурс принцип
гуманистической синергии этических идей различных вероисповедных
традиций, а также обосновывается его функциональность в условиях
глобализованного, постинформационного социума. Гуманистическая
синергия определяется как социокультурно мотивированное взаимодействие соизмеримых по нравственному содержанию религиозных и философских
идей различных традиций в контексте практик социальной коммуникации
религиозных сообществ и отдельных верующих в условиях
мультикультурной среды и необходимости социальной и ценностной
солидарности в ней. Гуманистическая синергия этических идей религий
отнюдь не означает интенцию на размывание вероисповедной идентичности
той или иной религии либо конфессии (что и отличает ее в качестве
методологического принципа от идеологемы). Она лишь мотивирует поиск
(на личностном, групповом, практическом и мировоззренчески-
концептуальном уровнях) действенных возможностей координации,
взаимодополняемости и совместной культурно-воспитательной роли
этических идей различных традиций с акцентуацией их антропологических
оснований и гуманистического, созидательного, личностно- и
коммуникативно-развивающего воздействия. Выявлены возможности
мировоззренческой конвергенции на индивидуальном и культурно-
групповом уровне философских и религиозных контекстов обоснования
гуманистической этики. Доказано, что смысловой синтез, с одной стороны,
философских, а с другой, – религиозных гуманистических нравственных
постулатов может обладать продуктивным не только теоретическим, но и
практически-просветительским потенциалом. Он обеспечивает ориентиры
концептуально-интегрированного видения верующими собственной
религиозной традиции, акцентируя в ней смысловые мотиваторы для
морального энтузиазма в социально значимых инициативах, поощряет к
диалогу с приверженцами иных убеждений и идентичностей. Методология
гуманистической синергии этических идей религий может, в частности,
использоваться в практиках оптимизации религиозного и религиоведческого
образования, культурно-эстетической коммуникации отдельных верующих и
их общин, принадлежащих к различным традициям; сбалансировании
общегуманитарной и конфессиональной составляющих содержания
богословской науки и образования и т.д.
The thesis contains a comprehensive study of humanistic ethical ideas of the
different religious traditions. The study explicates the content, conditions and
forms of their effectiveness for the interreligious relations tolerance and for the
synthesis of educational and culture-constructing potencies of religious ethics and
secular humanism. The dissertation introduces to the theoretical and methodological discourse the principle of humanistic synergy of ethical ideas of
different religious traditions. The author proves a functionality of this principle in a
globalized, post-informational society, because in that society religious notional
structures penetrate to the mind of not only the confessional believers, but also the
people with autonomic forms of socialization, cultural self-development, education
and self-education, involvement into specific informational space. The humanistic
synergy is defined as a sociocultural interaction of different religious and
philosophical ideas in the process of the religious communities and believers’
social communication within multicultural conditions and the necessity of social
and value solidarity in this process. The humanistic synergy of ethical ideas of
different religious traditions does not mean an intention or claim to neglect the
confessional identity of confessional commons or denominations, but only
motivates the search (at the individual, social, world-view levels) for the effective
opportunities of coordination, cooperation and cultural role of ethical ideas from
different traditions with accentuation on their anthropological foundation and
humanistic, personality-developing influence. Such search has the important
topicality in the postmodern epoch. In the thesis it is theoretically generalized the
humanistic core of moral ideas of different religious traditions on the ground of
philosophical ethics methodological heritage of different historical periods. The
author outlines the possibilities of conceptual convergence (on the individual and
cultural levels) between the philosophical and religious contexts of morality in its
humanistic orientations for human communication regulating. It is proved that
conceptual synthesis of, on the one hand, the philosophical and the other –
religious humanistic ethical postulates has not only theoretical, but also productive
practical and educational potential, because it provides guidance for conceptual
and integrated vision of the religious tradition and emphasizes its mental
motivators for personal and group self-development, moral enthusiasm in socially
important initiatives, encourages the dialogue between the persons and
communities with variant creeds and identities.
The methodology of humanistic synergy of value ideas in religions creates
the theoretical background for deeper understanding of correlation parameters
between moral and political priorities of the religious communities or cultural and
aesthetic communication of believers’ communities with different identities. Also
it can help for balancing of universal humanistic and religious components in the
content of theological science and education. The methodology of study can be
useful for more objective media informing about the religious processes, the ways
to prevent the religious conflicts and enhance a social responsibility of religious
communities and their leaders.
