В статье концептуально, а не эмоционально интерпретирована несколько
призабытая с советских времен проблема диалектического соотношения социальной
революции и социальной реформы в процессе цивилизационной модернизации страны.
Центральная и формообразующая мысль статьи: революция и реформа – не
целесообразные средства борьбы за политическую власть, а политические способы
организации социальных преобразований. Революция и реформа исследованы в качестве
определенно длительных процессов, а не мимолетных актов и ситуативных эпизодов. Из
некоего – условно взятого – цикла революций и реформ, апробировавшихся в суверенной
истории Украины, для более пристального анализа взяты глубинные политические реформы
конца ХХ – начала ХХІ вв. и экономические реформы начала 2010-х годов, а также
краткостадиальные оранжевая и евромайдановая революции, – что бы о них ни говорили
легкие на слово публицисты и заангажированные оппоненты.
Дилогія «революція – реформа», як теоретичний концепт, давно вже покинула
сторінки наукових праць. Попри те на поверхні поточної політичної практики ця дилогія
«опредмечується» таким неврозумливим чином, що Україна опинилася у фокусі
найалармістських світових подій сьогодення. У статті соціальна революція та соціальна
реформа розглянуті не як доцільні «інструменти» у процесі чиєїсь боротьби за політичну
владу, а як політичні засоби організації усемислимих соціальних перетворень в усіх сферах і
галузях суспільного життя країни. В якості «емпіричного матеріалу» для аналізу взято дві
пари номінітетів з контексту дилогії, – політичні реформи кінця ХХ – початку ХХІ ст., а
також короткофазні помаранчева революція рубежу 2004 – 2005 рр. та євромайданова
революція рубежу 2013 – 2014 років.
This article, conceptually not emotionally, interprets a problem, somewhat forgotten from
the Soviet times, of dialectic correlation of social revolution and social reform in the process of
civilizational modernization of the country. The central and morphogenetic conception of the article
is as follows: revolution and reform are not efficient means of struggle for political power, while
they are political strategies of undertaking the social changes. Revolution and reform are
investigated as unequivocally time-consuming processes, not impermanent acts and situational
episodes. From any – conditionally taken – cycle of revolutions and reforms, approbated in
sovereign history of Ukraine, profound political reforms end of XX – beginning of XXI centuries
and economic reforms beginning of 2010th, as well as shortstaged Orange and Euromaidan
Revolutions were taken for more detailed analysis, - no matter what the «easy-word» publicists and
motivated opponents say about them.
