В статті розглядається проблема дослідження та вивчення “складності” в постнекласичній раціональності, а також своєрідна еволюція розуміння складності
в науці: від простоти до складності. Метою дослідження є зведення
складності до двоякого розуміння у постнекласичній науці. По-перше, ідея
складності поряд з такими поняттями, як система, об’єкт, явище тощо,
реалізується за допомогою п’яти способів розуміння складності: непередбачуваність, порушення симетрії, ймовірність, ієрархічність та активність. По-друге, розуміння складності як властивості об’єкта, елемента
тощо, здійснюється через ідею когнітивної складності (за О. М. Князевою). Таке тлумачення складності дає можливість звести всі визначення цього концепту або до пояснення, що таке складна система, або до
уявлення про складність як властивість. Загалом концепт “складність”
у постнекласичній раціональності являє собою досить важливий та неоднозначний фактор у вивченні не тільки складних об’єктів та систем, але
й вносить у сучасну науку поняття людиновимірних систем як таких, що
самоорганізуються, саморозвиваються та саморегулюються.
В статье рассматривается проблема исследования и изучения “сложности” в постнеклассической рациональности, а также своеобразная эволюция понимания сложности в науке: от простоты к сложности. Целью
исследования является сведение сложности к двоякому пониманию в постнеклассической науке. Во-первых, идея сложности наряду с такими
понятиями, как система, объект, явление и т. п., реализуется с помощью
пяти способов понимания сложности: непредсказуемость, нарушение
симметрии, вероятность, иерархичность и активность. Во-вторых, понимание сложности как свойства объекта, элемента и т. д., осуществляется
через идею когнитивной сложности (по Е. Н. Князевой). Такое толкование
сложности дает возможность свести все определения этого концепта или
к объяснению того, что такое сложная система, или к представлению сложности как свойства. В общем, концепт “сложность” в постнеклассической
рациональности представляет собой весьма важный и неоднозначный фактор в изучении не только сложных объектов и систем, но и вносит в современную науку понятие человекомерных систем как самоорганизующихся,
саморазвивающихся и саморегулирующихся систем.
The article consideres the problem of research and study of “complexity”
in post-non-classical rationality and peculiar evolution of complexity
understanding in the science: from simplicity to complexity. The aim of the
research is the construction of up to post-non-classical dual understanding of
science. First, the idea of complexity along with such concepts, as the system,
object, phenomenon, etc., realizes, using five methods of understanding
complexity: unpredictability, symmetry breaking, probability, hierarchical
and activity. Second, the difficulty of understanding the properties of the
object, item, etc., actualizes through the idea of cognitive complexity
(by O. M. Knyazeva). This interpretation makes possible to reduce all
definitions of the concept ”complexity” to two variants: to explanation of what is a complex system, or to an idea of the complexity as the property.
In general, the concept “complexity” in post-non-classical rationality is very
important and controversial factor not only in the study of complex objects
and systems, but it also introduces to modern science the humandimensional
systems as self-organizing, self-developing and self-regulation systems.
