Герменевтична істина й давньогрецький логос

Abstract

В історії європейської думки герменевтичний досвід і фундаментальну структуру істини вивчали у двох аспектах — «об’єктивному» і «суб’єктивному», онтологічному й епістемологічному. Стаття містить спробу розв’язати принципове питання, як ці аспекти відповідають предмету актуальної герменевтичної філософії? До розв’язання цього питання автор залучає тлумачення давньогрецьких понять істини й логосу, пропоноване Гайдеґером у «Бутті і часі». Гайдеґерове поняття буття- у-світі розглянуто в аспекті герменевтичного досвіду та онтологічної структури істини. Указано на те, що це поняття виражає принципову координацію сфер буття — об’єктивного світу, буденного світу, життєсвіту. Автор показує, що Гайдеґер порушує питання про вихідний герменевтичний досвід, який відсилає до поняття логосу в давньогрецькій філософії. Це поняття передбачає, що вислів не стосується ментального «образу» реальності, а структурно стосується самої речі. Логос — це буттєвий медіум суджень і речей; він є «місцем істини».

В истории европейской мысли герменевтический опыт и фундаментальную структуру истины изучали в двух аспектах — «объективном» и «субъективном», т. е. онтологическом и эпистемологическом. Статья содержит попытку решить принципиальный вопрос: как эти аспекты соответствуют предмету актуальной герменевтической философии? Для его решения автор привлекает истолкование древнегреческих понятий логоса и истины, предложенное М. Хайдеггером в «Бытии и времени». Хайдеггеровское понятие бытия-в-мире разъясняется в аспекте герменевтического опыта и онтологической структуры истины. Указано, что это понятие выражает принципиальную координацию сфер бытия — объективного мира, обыденного мира, жизненного мира. Автор показывает, как Хайдеггер ставит вопрос о изначальном герменевтическом опыте, который отсылает к понятию логоса в древнегреческой философии. Это понятие предполагает, что высказывание не относится к ментальному «образу» реальности, а структурно относится к самой вещи. Логос — это бытийный медиум суждений и вещей; он — «место истины».

In European intellectual history, studies of hermeneutic experience and fundamental structure of truth were concerned with “objective” and “subjective” aspects, i. e., ontological and epistemological ones. The paper tries to solve the principal problem: how do these aspects correspond to the subject matter of modern hermeneutic philosophy? The author shows that solving of this problem involves Heidegger’s interpretations of ancient Greek concepts of truth and logos, which are given in “Being and Time”. Heidegger’s “being-in-the-world” concept is explained concerning hermeneutic experience and ontological structure of truth. This concept explores the fundamental coordination of objective world, ordinary world and the life world. The author clarifies how Heidegger defines primordial hermeneutic experience, which refers to the concept of Logos in Ancient Greek philosophy. This concept means that a proposition does not relate to a mental “image” of reality but structurally relates to a thing itself. The Logos is the medium for a discourse and things; it’s “the place of truth”.