Освіта в системі гуманітарних технологій

Abstract

В статті розглядається нова якість освіти в умовах глобального світу, а саме: перетворення освіти на гуманітарну технологію. У зв’язку з цим проаналізовано генезис феномена гуманітарних технологій, передумови технологізації культурного самовідтворення людини, структуру і механізм дії гуманітарної технології, невіддільною складовою якої є соціокультурна експертиза. Вирішальне значення для технологізації процесу культурного самовідтворення людини мало перетворення світу на спродукований людською діяльністю конструкт (символічний та артефактичний порядок, що тяжіє до автаркії). Відповідно змінюється диспозиція світовідношення: місце «опанування природи» посідає «використання культурних кодів». Запропонована класифікація гуманітарних технологій як системи культурних практик, що охоплюють всю сферу людської життєдіяльності. За своєю спрямованістю виокремлено п’ять основних типів гуманітарних технологій: технології залучення, технології кваліфікації, технології управління, технології комунікації та технології «піклування про себе». Освіта визначається як гуманітарна «технологія залучення». Водночас в умовах «суспільства знань» вона відіграє універсальну роль як загальнозначущий режим доступу до компетенцій.

В статье рассматривается новое качество, приобретаемое образованием в условиях глобального мира, а именно его превращение в гуманитарную технологию. В связи с этим проанализирован генезис феномена гуманитарных технологий, предпосылки технологизации культурного самовоспроизводства человека, структура и механизм действия гуманитарной технологии, неотъемлемой составляющей которой является социокультурная экспертиза. Решающее значение для технологизации процесса культурного самовоспроизведения человека имело превращение мира в спродуцированный человеческой деятельностью конструкт (символический и артефактичний порядок, который тяготеет к автаркии). Соответственно изменяется диспозиция мироотношения: место «овладения природой» занимает «использование культурных кодов». Предложена классификация гуманитарных технологий как системы культурных практик, которые охватывают всю сферу человеческой жизнедеятельности. По своей направленности выделено пять основных типов гуманитарных технологий: технологии приобщения, технологии квалификации, технологии управления, технологии коммуникации и технологии «заботы о себе». Образование определяется как гуманитарная «технология приобщения». В то же время в условиях «общества знаний» она играет универсальную роль в качестве общезначимого режима доступа к компетенциям.

In the article new quality of education is examined in the context of the global world, namely transformation of education on humanitarian technology. Genesis of the phenomenon of humanitarian technologies, precondition of technologisation of cultural reproduction of man, structure and mechanism of action of humanitarian technology is analyzed in this connection. Its inalienable constituent is sociocultural examination. A decisive value for technologisation of cultural self-reproduction of man had converting of the world into construct produced by human activity (symbolic order that gravitates to the autarchy). Accordingly the disposition of world-attitude is changed: instead of «acquisition of nature» the «use of cultural codes» has appeared. The author proposes the classification of humanitarian technologies as systems of cultural practices that embrace all sphere of human vital activity. According to humanitarian technologies orientations five basic types are distinguished: technology of involving, technology of qualification, management technology, technology of communication and technology of «caring about itself». Education is determined as humanitarian «technology of involving». At the same time in the context of «society of knowledge» it plays a universal role as a generally valid mode to the competences.