Постнеклассическое гуманитарное знание: границы и возможности

Abstract

Социокультурные приложения теории самоорганизации (синергетики) формируют новую социальную картину мира, в которой переосмысливаются отношения человека с обществом и природой. Однако становление постнеклассического гуманитарного знания сопряжено с рядом проблем. Язык математического моделирования – основа синергетической методологической программы, не может служить универсальным языком описания культуры, экзистенциальных оснований человеческого бытия. При этом современная гуманитаристика обладает собственным понятийным строем и мощным инструментарием. Междисциплинарные исследования оказываются в ситуации, когда необходимо одновременно решать две задачи – анализировать конкретную проблему и создавать методы ее исследования. Возможности для продолжения плодотворного междисциплинарного диалога видятся в активном использовании синергетической метафоры, в комплементарности синергетической и гуманитарной методологии, прежде всего, герменевтики и феноменологии, в переходе к человекомерной онтологии становления. Холистическая картина мира создает предпосылки для формирования социокультурной онтологии, изменяющей представления о способе бытия человека, о направленности человеческой деятельности. Онтология становления призвана стать отправной точкой в решении главной задачи постнеклассического гуманитарного знания - создании «субъектных» моделей самоорганизации. Использование концептуальных положений феноменологии и герменевтики позволяет выстроить человекомерную социокультурную онтологию «снизу» – с индивидуального бытия, обнаружить в нем основания нелинейности как предпосылки самоорганизации. Перспектива постнеклассического гуманитарного знания видится в раскрытии специфики существования человека в самоорганизующемся мире.

Соціокультурні інтерпретації теорії самоорганізації (синергетики) формують нову соціальну картину світу, в якій переосмислюються відносини людини з суспільством і природою. Проте становлення постнекласичного гуманітарного знання пов’язане з низкою проблем. Мова математичного моделювання – основа синергетичної методологічної програми, не може претендувати на універсальну мову опису культури, екзистенціальних засад людського буття. При цьому, сучасна гуманитаристика має власну понятійну систему і потужний інструментарій. Міждисциплінарні дослідження постають перед необхідністю одночасного вирішення двох завдань – аналізу конкретної проблеми і створення методу її дослідження. Можливості продовження плідного міждисциплінарного діалогу відкриваються в активному використанні синергетичної метафори, в комплементарності синергетичної та гуманітарної методологій, перш за все, герменевтики і феноменології, у формуванні людиновимірної онтології становлення. Холістична картина світу створює передумови формування соціокультурної онтології, що змінює уявлення про спосіб буття людини, спрямованість людської діяльності. Онтологія становлення повинна стати відправною у вирішенні головного завдання постнекласичного гуманітарного знання – створенні «суб’єктних» моделей самоорганізації. Використання концептуальних положень феноменології та герменевтики дозволяє вибудувати людиновимірну соціокультурну онтологію «знизу» – з індивідуального буття, виявити в ньому підстави нелінійності як передумови самоорганізації. Перспектива постнекласичного гуманітарного знання пов’язується з розкриттям специфіки існування людини в світі, що самоорганізується.

Sociocultural interpretations of the theory of self-organization (synergetics) form a new social picture of the world in which the relationship of human with society and nature are reconsidered. However, the becoming of post-non-classical humanities knowledge is connected with a number of problems. The language of mathematical modeling is the basis of synergetic methodological program, it cannot be used as a universally applicable language for describing of culture, existential foundations of human existence. At the same time, the contemporary humanities has own conceptual systems and powerful instruments. Interdisciplinary studies are in a situation when it is necessary to solve two problems at the same time: to analyze the specific problems and create methods for its. Opportunities for continuing fruitful interdisciplinary dialogue are seen in active use of synergetic metaphor, in a complementarity of synergistic and humanitarian methodology, first of all, hermeneutics and phenomenology, in moving to human-dimension ontology of becoming. Holistic worldview creates the preconditions for the formation of social and cultural ontology, which changes the notions about the way of human being, the focus of human activity. Ontology of becoming is intended be a starting point in solving the main problem of post-non-classical humanities knowledge – the creation of “subjective” model of self-organization. Applying the concepts of the phenomenology and hermeneutics allows the build a human-dimension sociocultural ontology “upwards“ – from the individual being, to detect therein foundations for nonlinearity as precondition of self-organization. Prospect of the post-non-classical humanities knowledge is seen in revealing the specifics of human existence in self-organizing world.